До 215-ї річниці від дня народження Михайла Остроградського
Українці брали найактивнішу участь у «розбудові» Росії. З наших земляків рекрутувалося військо, і деякі історики кажуть, що в знаменитій битві при Бородині у 1812 році російську армію на 70 відсотків становили українці. А в столиці, в Санкт-Петербурзі, російську науку та культуру потужно творила численна українська діаспора. Варто лише згадати «великого російського письменника» Миколу Гоголя та нашого городищенця Семена Гулака-Артемовського — «великого російського співака». Так їх називали, не питаючи згоди. Навіть Тарас Шевченко — «русской земли человек замечательный», як писав про нього поет Некрасов.
А серед «великих російських вчених» є Михайло Остроградський — математик, почесний академік багатьох національних академій, зокрема й Французької.
Народився він 24 вересня 1801 року на Полтавщині, в козацько-старшинській родині Василя Остроградського, не дуже заможній. Проте батько доклав зусиль, щоб дати синові освіту. З 1816-го по 1821 рік Михайло навчається в Харківському університеті, де досягає значних успіхів в опануванні природничих наук, зокрема математики, якою захоплювався ще змалку. Студент Остроградський, як самодостатня особистість, вступає в конфлікт з деякими викладачами. Їм не подобалося його незалежне мислення. І от Михайла, найкращого вихованця, змушують кілька разів складати іспити. Тричі він робить це успішно, а за четвертим разом... відмовляється. Їде в Париж, де продовжує навчання, відвідуючи лекції відомих вчених, серед яких Ампер, Коші, Лаплас, Пуассон.
Через шість років повертається до Петербурга визнаним математиком, хоч ще дуже молодим. Його авторитет настільки вагомий, що Остроградський одночасно читає лекції в кількох вищих навчальних закладах: морському кадетському корпусі, інституті інженерів шляхів сполучення, головному педагогічному інституті, головному інженерному і Михайлівському артилерійському училищі. Опублікував понад 160 наукових праць та рецензій із різних галузей математики: математичного аналізу, аналітичної і небесної механіки, математичної фізики, балістики тощо. Його обирають академіком Російської академії наук та кількох європейських академій. Це — світове визнання. При тому він завжди залишався українцем. Ніколи не зрікався мови, культури, звичаїв предків. Щороку влітку приїздив у рідне село. І в Петербурзі підтримував тісні зв`язки з вихідцями з України, з багатьма дружив. Варто лише назвати Тараса Шевченка, творчість якого Михайло шанував, багато поезій знав напам`ять...
Серед приятелів великого математика був і Семен Гулак-Артемовський. Михайло Васильович часто відвідував вистави за його участю. Гулак-Артемовський був не лише композитором і співаком. Він спроектував Петербурзький водопровід, склав Статистико-географічні таблиці міст Російської імперії. Все це вимагало знань. Зокрема й математичних. У цій царині Семен багато почерпнув у свого вченого друга.
У щоденнику Тараса Шевченка є запис за 1858 рік про те, що він із Семеном гостює у вченого. За словами поета, господар зустрів його як члена родини, який повернувся додому після тривалої відсутності (десятилітнього заслання).
Остроградський рано пішов із життя. Помер услід за Шевченком, ледве переступивши 60-літню межу, 1 січня 1862 року.
Ольга Осипенко, провідний науковий співробітник музею С. С. Гулака-Артемовського.
Городище
Черкаської області.
