Одного разу Конфуцій проїжджав на колісниці неподалік гори. Якась жінка голосила над могилою. Схилившись на знак поваги, Конфуцій слухав її плач. А потім відправив до жінки свого учня. І той запитав її:
— Ви так побиваєтеся — схоже, в скорботі не вперше?
— Так воно і є, — відповіла жінка. — Колись від кігтів тигра загинув мій свекор. Потім від них загинув мій чоловік. А тепер от загинув  син.
— Чому ж ви не залишите ці місця? — поцікавився Конфуцій.
— Тут немає жорстокої влади, — відповіла жінка.
— Запам’ятай це, учню, — сказав Конфуцій. — Жорстока влада — лютіша за тигра.