Батареї просять... кропу

Валерія ЄВГЕНЬЄВА.

5 жовтня 2016 127

Із чергової поїздки до зони АТО повернулися запорізькі волонтери. Цьогоріч вони відвідали військово-польовий мобільний шпиталь під Бахмутом та провідали на позиціях земляків-артилеристів із першого гарматного дивізіону 55-ї артбригади. Подарунки для бійців збирали вільнянський міський голова Наталя Мусієнко, яка регулярно надає гуманітарну допомогу нашим захисникам і особисто відвідує їх на передовій, журналісти газети «Запорізька правда», працівники і підопічні Вільнянської виправної колонії, а також обласна Рада ветеранів пенітенціарних органів. У вантажі цього разу були цукерки й печиво від Запорізької кондитерської фабрики, а також ящик (250 пар) шкарпеток, що їх передав перший заступник голови обласної ради Єгор Семенков.

Волонтер із Новомиколаївки Ірина Завгородня привезла від земляків солідну передачу — кілька мішків кавунів, яблук, випічки. А голова Вільнянської організації Ради жінок-фермерів України Тетяна Сус зібрала на передову всіляку консервацію, овочі, дуже смачні домашні пиріжки. Заготовки й мед захисникам України подарувала Запорізька єпархія УПЦ МП. З благословення митрополита Луки гостинці особисто передав отець Анатолій. Він же привіз хлопцям і молитовники українською мовою. А єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії УРКЦ Ян Собіло для хлопців передав ікони-обереги і з особистих коштів виділив понад дві тисячі гривень, на які для артилеристів придбали необхідні противірусні, жарознижуючі, знеболюючі медичні препарати й антибіотики. Греко-католицька громада Запоріжжя на чолі з отцем Андрієм Бухваком зібрала для артилеристів теплі речі — шапки та шарфи, а також презентувала малюнки дітвори з Канади, надіслані спеціально для воїнів-захисників.

«Запорізька правда» також надіслала хлопцям на передову свою передачу. Звичайно, до неї увійшов свіжий номер газети з інформацією про події в регіоні. Крім того, маркетолог видання керівник волонтерської групи Тетяна Власова залучила до процесу колежанок-рукодільниць. Від майстрині Марини Коваленко нашим бійцям дісталися прекрасні плетені теплі шкарпетки ручної роботи.

Першим пунктом на маршруті був шпиталь. Хлопці, які проходять тут лікування, зустріли бригаду волонтерів із натхненням. Адже крім традиційних ласощів та необхідних речей, бійцям привезли чудову концертну програму. Для персоналу і пацієнтів госпіталю виступили чудовий творчий дует із села Гнаровське Вільнянського району «Одна родина» в складі Юлії та Олексія Макаренків і солісти Вільнянського міського будинку культури.

Усупереч перемир’ю, пацієнти до закладу надходять практично щодня: з кульовими, осколковими пораненнями, травмами різного характеру, є і з загостренням хронічних захворювань. Найважчих відправляють до стаціонарного шпиталю в Харкові. На зустрічі із персоналом і пацієнтами закладу вільнянський міський голова Наталя Мусієнко вручила почесну відзнаку — медаль «За оборону рідної держави» — землячці Ірині Синенко, яка працює у шпиталі з перших днів його заснування. За останні два роки Іра була вдома у відпустці лише 10 днів.

Наступний пункт на шляху волонтерів — позиції артилеристів. Батареї першого гарматного дивізіону розташовані на великій відстані одна від одної. Тут несуть службу представники практично всіх регіонів України.

Перевантаживши всі подарунки до господарчого намету, волонтери влаштували для бійців акцію натхнення. А «Одна родина» не тільки дарувала артилеристам чудові музичні композиції, а й залучила суворих військових до танцювальної програми. Наталя Мусієнко також вручила кращим артилеристам нагороди «За оборону рідної землі», започатковані Вільнянською міською радою.

Командир дивізіону полковник Олег Березовський щиро подякував волонтерам за зворушливу турботу: «Сьогодні наша держава постачає армію всім необхідним, але нам украй необхідно відчувати любов і підтримку тих, кого ми тут захищаємо».

Нічого не просив командир у волонтерів, окрім... кропу.

— Армія нас усім забезпечує, — пояснив Олег Федорович, — а от із кропом ніяк не налагодиться. Тож, якщо ваша ласка, привезіть нам його, та побільше. І петрушки можна, і спецій якихось — перцю добрячого. Щоб ворогів били — з перчиком та кропом!