Слідом за «вбивчою» горілкою небезпечними можуть виявитися вино і молоко
Дрібні винороби зможуть продавати свою продукцію без отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю. Відповідний закон набув чинності минулого тижня.
Виноробів можна поздоровити. Виробникам, які продукують напій з власної сировини, більше не доведеться платити державі «кругленьку» суму за щорічну ліцензію у півмільйона гривень. Потужним підприємствам таке «здирництво» було не те що більш-менш прийнятним. Бо хто хоче платити зайве? Але керівники кривилися, наче від кислого винограду, та все ж змушені брати ті ліцензії. А ось дрібним офіційно торгувати напоєм дорога була закрита.
Візьмемо невелике господарство, яке розливає тисячу пляшок на рік. Вартість ліцензії лягала по 500 гривень на кожну одиницю товару, що робило присутність на ринку малих продуцентів нереальною. Підтвердженням того і статистика, що, як відомо, знає все: в Україні налічується майже півтори тисячі господарств, що культивують виноград, з яких не більше сотні виробляють вино або виноматеріали легально. А прогноз на врожай у виноградниках країни доволі оптимістичний. Експерти стверджують, що він збільшиться проти минулого року на 20—30% і становитиме 400 тисяч тонн солодкої ягоди. Отже, за логікою, усе правильно: скасування ліцензій реально стимулюватиме виробництво вина малими і середніми підприємствами, створюватиме додаткові робочі місця і радуватиме споживачів новою продукцією. Разом з тим документ відкриває великі простори не лише виробникам, котрі прагнуть напоїти нас благородними винами, а й фальсифікаторам, які женуть контрафакт. Адже нові правила розширюють поняття «виноматеріали». Тепер це вже не лише продукти первинної переробки винограду, а й плодів та ягід, а також розчину натурального бджолиного меду, призначеного для виробництва алкогольної продукції. Отже, разом з добрими намірами підтримки галузі з’явилася реальна перспектива, що на столи громадян потрапить невідомо з чого зроблена «бормотуха», законно розлита у пляшки з написом «вино».
І до статистики померлих від горілки, до речі, часто купленої у магазинах, додадуться сумні цифри постраждалих від цього неблагородного «пійла».
Погодьтеся, є над чим поміркувати. І у владних кабінетах також. Бо до Харківщини, Запоріжжя, Донеччини, Житомирщини, Луганщини, Миколаївщини, де люди купують горілку і віддають Богу душу, нещодавно додалася Дніпропетровщина. Там один отруївся, дев’ятеро — в лікарні. Загалом за останні місяці в Україні від зробленого з метилового спирту напою померли 59 осіб, 135 — занедужали. Причому, з жахливими наслідками, адже чимало з них осліпли.
Страшно від того, що на харчовому ринку спостерігається повна безконтрольність. Якщо логічний місточок від алкоголю перекинути на інші продукти, то у молоці також криється неабияка небезпека для громадян. Там горілчаний сценарій може повторитися з набагато сумнішими наслідками. Як відомо, третина молока, яке йде на переробку, збирається з приватних подвір’їв. На заводах з нього роблять кефір, ряжанку, сир та багато інших товарів. То якщо у трилітровку базарного молока хтось несповна розуму надумає додати отрути і загине сім’я — це сумно. Але коли ця трилітровка змішається з десятьма тоннами сировини на молокозаводі — картина може вималюватися просто жахлива.
