Вчора, 20 жовтня, парламент почав розглядати проект державного бюджету на наступний рік. У новому проекті бюджету, а також в кількох податкових законопроектах, які було подано «в пакеті», є кілька розумних і вчасних нововведень — зокрема, елементи середньострокового бюджетного планування. Разом з тим, окремі моменти в бюджетному процесі варто удосконалити. У тому числі з метою наближення українського бюджетного процесу до стандартів Європейського Союзу.
Передовсім варто відходити від практики призупинення бюджетом окремих норм інших законів. У попередні роки Конституційний Суд вже визнавав, що це недопустима практика. Слід зауважити, що діючий уряд на відміну від попередніх не зупиняє норми соціальних законів — і це позитив. Оскільки раніше люди через подібну практику роками отримували менші соціальні виплати, ніж їм було гарантовано законами.
У проекті нового держбюджету призупиняються норми лише окремих економічних законів. Але і від цієї практики слід повністю відходити. Якщо парламенту не подобаються окремі норми законів — їх слід скасовувати, а не призупиняти.
Інша важлива річ, яка свято дотримується в країнах Євросоюзу — це стабільність податкового законодавства. Цей принцип стабільності гарантований і ст. 1 Податкового кодексу, і ст. 27 Бюджетного кодексу. Давайте цього принципу дотримуватися. Ми не можемо за місяць-два до нового року вносити зміни, які суттєво впливають на обсяг податків, які сплачують бізнес чи люди. І держава, і бізнес, і суспільство потребують часу, аби пристосуватися до змін.
Проблема також у тому, що коли одним пакетом йдуть проект держбюджету і податкові законопроекти, є завжди ризик, що депутати приймуть бюджет, але відхилять податкові зміни. Відповідно, може виникнути ситуація, коли бюджет побудований на неіснуючій податковій базі.
Тому бажано всі суттєві податкові зміни запроваджувати в першій половині року. Або — ще навіть більш правильний варіант — запроваджувати середньострокове бюджетне і податкове планування, яке даватиме, зокрема, план зміни податкових ставок, план бюджетних надходжень на найближчі два-три роки.
До речі, подібну практику уряд вже почав впроваджувати. Зокрема, в одному із поданих законопроектів передбачено план підвищення тютюнового акцизу на найближчі три роки. Таку ініціативу можна вітати і запроваджувати подібні заходи в інших сферах податкового і бюджетного планування. Впевнений, це фінансово посилить якість реформ в Україні.
Серед інших порад уряду — варто бути менш оптимістичними і більш реалістичними. Передовсім це стосується макроекономічних показників, на яких побудований держбюджет. Будемо сподіватися, що прогноз ВВП (+3%), на якому побудований держбюджет, справдиться. Але зважаючи на скорочення внутрішнього споживчого попиту, тривалого падіння обсягів і експорту, й імпорту товарів заявлений прогноз може бути занадто оптимістичним показником.
Водночас, уряд більш-менш помірковано підійшов до розміру дефіциту держбюджету, який наступного року не має перевищувати 3% ВВП, що цілком узгоджується з базовими Маастрихтськими критеріями Євросоюзу.
Щодо структури доходів держбюджету — ми фіксуємо дещо ризиковану тенденцію: держбюджет дедалі більше залежить від непрямих податків -ПДВ та акцизів, які є фактично податками на витрати і таким чином знижують стимули відновлення економічного зростання. Від цієї практики варто відходити, створюючи більш сприятливі можливості для підвищення доходів від податків на прибуток підприємств (у т. ч. за рахунок деофшоризації економіки) і податку на доходи фізосіб (який є основним наповнювачем місцевих бюджетів).
Певного удосконалення потребує і методологія підрахунків по доходах від окремих податків. Наприклад, по тютюнових акцизах, де структура акцизу найбільш складна серед усіх підакцизних товарів, для спрощення розрахунку до адвалору помилково зараховують у т. ч. кошти, які забезпечуються внаслідок механізму мінімального акцизного податкового зобов’язання. Таке викривлення прогнозу по доходах призводить до помилкових висновків, на основі яких будуються хибні пропозиції підвищувати адвалорну частину акцизу. Хоча майже у всіх країнах ЄС не допускаються навіть незначні спрощення, що можуть призвести до викривлення результатів розрахунків. У більшості країн ЄС домінує специфічна ставка акцизу, яка більш зручна в адмініструванні і дає гарантовані доходи держбюджету.
ФАКТ
Серед основних досягнень — невеликий дефіцит держбюджету і впровадження елементів середньострокового бюджетного планування. Але варто удосконалювати методологію підрахунку акцизів і посилювати стабільність податкового законодавства.
Валерій ВОРОТІН,
професор, доктор держуправління.
