На відміну від міських дітей мешканці глибинки мають обмежений доступ до позашкільної освіти. Про це йшлося на Всеукраїнському форумі педагогічних працівників «Позашкільна освіта в умовах децентралізації», влаштованому Міністерством освіти і науки України спільно з Національною академією педагогічних наук, Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова та ГО «Міжнародна асоціація позашкільної освіти».

 

 

Держава переклала турботи про заклади позашкільної освіти на місцеві бюджети, які не завжди спроможні їх утримувати і розвивати.


«МОН перебуває у важкій дискусії з органами місцевого самоврядування щодо збереження мережі позашкільних закладів», — зізналася міністр освіти і науки Лілія Гриневич. «Я ще можу зрозуміти, коли з огляду на демографічну ситуацію, зменшення кількості дітей об’єднують два заклади, але не можу змиритися із ситуацією, коли на Одещині ліквідується Тарутинський районний центр дитячої творчості, і там для дітей просто нічого немає», — зазначила вона. Такими діями місцева влада фактично порушує статтю 53 Конституції України, яка серед іншого гарантує кожній дитині доступність позашкільної освіти.


«Децентралізація означає: позашкільна освіта — це турбота місцевої влади. Але держава не повинна безконтрольно передавати все на місцеві бюджети, — зазначив Президент НАПН Василь Кремень. — Контролювати треба. Щоб позашкільна освіта не занепадала, а розвивалася і осучаснювалася».


Звичайні гуртки із центрів дитячої творчості виховали чимало відомих зірок спорту, науки та мистецтва. З огляду на світові тенденції у майбутньому позашкільна освіта відіграватиме ще більшу роль.


«Нині максимальна увага в усьому світі приділяється розвитку дитини, розвитку особистості, формуванню потужного людського капіталу. Бо від цього залежить ефективність виробничої і суспільної діяльності», — зазначив Василь Кремень.


Важливу роль позашкільна освіта відіграватиме і в контексті нашої освітньої реформи, запропонованої МОН. Василь Кремень нагадав, що концепція «Нова школа» передбачає максимальне наближення навчання і виховання дитини до її індивідуальних здібностей, нахилів і талантів. На думку Президента НАПН, це і є принцип дитиноцетризму. «Позашкільна освіта істотно доповнює зусилля середньої школи із індивідуалізації навчання і виховання дитини, допомагає максимально розвинути її здібності і таланти, і зрештою, знайти себе у цьому світі», — вважає він.


На Заході саме в системі позашкільної освіти апробовують новітні педагогічні методики, зазначив академік НАНУ і НАПН, президент Національного центру «Мала академія наук України» Станіслав Довгий. Так було із філософською, науковою освітою для дітей, а також із музейною педагогікою.


«Основним рушієм освіти у таких країнах, як Німеччина, Франція, Велика Британія, Швейцарія, є позашкільна освіта. Новітні методики апробовуються спочатку у цій системі, а потім імплементуються в шкільній», — нагадує Станіслав Довгий.


Як зазначив головний консультант профільного комітету Верховної Ради Євген Красняков, в ухваленому в першому читанні парламентом проекті нового базового закону «Про освіту» вдалося обстояти важливе положення про включення позашкільної освіти до структури системи загальної освіти в Україні.


Попри це ставлення держави до згаданої педагогічної ланки є незадовільним. В очах декого з чиновників гурткова робота є чимось необов’язковим, якщо не зайвим.


Підприємці теж не поспішають тут виявляти свою ініціативу, зазначив голова Держінспекції навчальних закладів Руслан Гурак. На його думку, держава має запровадити необхідні механізми (зокрема, передбачити пільги), які стимулюватимуть і заохочуватимуть приватний бізнес розвивати мережу закладів позашкільної освіти.


За статистикою, якщо 2015 року в Україні було 1369 позашкільних навчальних закладів державної та комунальної форми власності, то поточного — 1376 (природно, без урахування анексованого Криму та окупованого Донбасу). Лідерами за кількістю таких закладів є Дніпропетровська, Львівська, Одеська та Полтавська області. Проте левова частка всіх гуртків та секцій працює саме у містах, до того ж найбільше їх у Києві.


Із наявних в країні 1376 позашкільних навчальних закладів лише 82 створено у сільській місцевості! За словами начальника відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини МОН Алли Середницької, у глибинці лише 9 відсоткам дітей доступна позашкільна освіта: 91 % вихованців гуртків і творчих об’єднань — це мешканці міста. 


А взагалі у гуртках та секціях займаються менше половини українських дітей: середній показник охоплення позашкільною освітою — 41,5 %. Решті держава не забезпечила такої можливості.


У деяких областях цифри просто жалюгідні: на Вінниччині та Рівненщині позашкільною освітою охоплено менш як третину дітей.


Як зазначила Алла Середницька, «мережа наших закладів досягла нижньої межі». Якщо продовжиться процес її руйнування, країна може втратити всі здобутки, які мала в цій освітній ланці протягом 25 років.


Поки що в галузі задіяно 37,3 тисячі педагогічних працівників, серед яких багато сумісників. Розглядати роботу в позашкільному закладі як основну заважають, зокрема, низькі зарплати.


Тим часом заклади позашкільної освіти не просто розважають дітей та надають їм можливість цікаво проводити дозвілля, вони відіграють ключову роль у профорієнтаційній роботі, часто-густо визначають подальшу долю дитини і її майбутню професію. На жаль, майбутнім науковцям і тут непереливки: гуртків та клубів відповідного напряму — одиниці.


За статистикою МОН, переважна більшість гуртків мають художнє спрямування, адже вони дешевші для бюджету, не потребують дорогих спеціальних матеріалів чи складного обладнання. Майже половина вихованців українських позашкільних навчальних закладів відвідують гуртки саме художньо-естетичного профілю. Водночас 17,9 відсотка дітей віддали перевагу науково-технічному напряму і тільки 3,8 відсотка — дослідницько-експериментальному.


Якщо держава не змінить свого ставлення до цієї проблеми, незабаром зникнуть і ці «останні з могікан».



Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.