Сільська жінка, яку легко впізнати по обвітреному обличчю та загрубілих від роботи біля землі руках, обережно викладає на прилавок свій скарб — пару десятків курячих яєць. Звичайнісінький собі товар. От тільки вартість його не зовсім звичайна: просить 42 гривні за десяток.
Покупці обурюються і дивляться на продавчиню майже вороже, кивають головами на інші прилавки, мовляв, там по 40. Весь негатив автоматично концентрується на отих двох гривнях. Хоча насправді проблема в іншому: за лоток яєць пенсіонеру тепер доведеться віддати майже десяту частину всієї пенсії. А це вже немало. Тож люди переймаються питанням: «Чому такі вартості?»
Поставила його і я. На базарних рядах які тільки відповіді не давали продавці. Хтось посилався на загальні проблеми в країні, хтось — на свою мізерну пенсію, курс долара, комунальні платежі й навіть на ... е-декларації, мовляв, до тих сум ніхто претензій немає, то чого чіплятись до яєць?
Дещиця істини у всьому цьому була. Але щоб розібратися, з цим же питанням звернулась до обласного департаменту агропромислового розвитку, і там визнали: проблема справді є.
На початок жовтня, тобто за дев’ять місяців, в області було вироблено 750 мільйонів штук курячих яєць. Це чимало. Адже ще десяток літ тому річне виробництво становило майже 200 мільйонів штук. Та не в цифрах щастя. Бо і раніше дефіциту із цим продуктом не відчувалось. А тепер і поготів, а значить, він має з року в рік лише дешевшати. Натомість тенденції протилежні.
Але не варто довіряти лише першому враженню від цифр — насправді з ними не все так просто. Приміром, названий показник виробництва тепер нікого не радує. Бо порівняно з минулим роком область мінусує аж на 350 мільйонів штук яєць, тобто майже на третину. Ну, от, здавалося б, і розв’язка: менше продукту — вищі ціни. Та не поспішаймо.
Сальмонела обвалила виробництво
На Хмельниччині є три потужні підприємства, що займаються птахівництвом. Чи не найбільше — птахофабрика «А-с». І саме на ній стався найпомітніший спад виробництва.
Як пояснюють в облагропроді, один із її виробничих майданчиків, що розташований у Городоцькому районі, припинив роботу майже два роки тому. А там свого часу розміщалось до мільйона курей. Чому тепер пташник порожній, чиновники не беруться сказати. Посилаються на те, що то було рішення приватної компанії, котра, очевидно, вважала недоцільним продовжувати цей бізнес. Зате дотепер районна влада змушена на всіх рівнях пояснювати, чому стався такий різкий спад виробництва.
Певні проблеми виникли у компанії та на її потужностях, що розташовані у Кам’янець-Подільському районі. Ще на початку року ветфітослужба виявила там збудників сальмонельозу в посліді у пташниках. Причому першими тривогу забили відповідні служби Ізраїлю, куди експортується продукція підприємства. Щоправда, тут, вдома, цю подію намагались особливо не афішувати. Ветфітослужба лише повідомила, що негайно були вжиті заходи щодо обмеження обігу яєць з цих пташників та проведено профілактичні заходи на підприємстві.
А в аграрному міністерстві заспокоїли: у відібраних зразках яєць збудників хвороби не виявлено. Хоча не відкидали, що в посліді сальмонела все-таки була.
І все ж для запобігання можливим ризикам для українських виробників та експортерів яєць ветфітослужба тоді ініціювала нараду з основними учасниками ринку, де виробники зобов’язались провести додатковий аудит своїх потужностей із залученням фахівців державної ветеринарної медицини.
В обласному департаменті агропромислового розвитку не беруться сказати точно, чи саме з цими заходами пов’язане скорочення поголів’я на підприємстві, але й не відкидають цього. Щоправда, додають, лише в серпні поголів’я збільшилось на 600 тисяч голів, і наразі на птахофабриці налічується майже шість мільйонів курей. Уточнимо, що не всі вони дають яйця, значна частина йде на м’ясо. Та все одно того, що є, з величезним запасом вистачило б, щоб наповнити внутрішній ринок. І не тільки. Адже яйця з цих виробничих потужностей в основному експортуються. А хмельничани смажать яєчню зовсім із інших. І як пов’язати ціну із величезними стрибками спаду і зростання виробництва, не знають.
На чому ще виручити копійчину?
Допитуватись про секрети ціноутворення і розміри прибутків приватної птахофабрики, тим більше такої, що може половину Європи нагодувати своєю продукцією, справа невдячна. А відповідь можна спрогнозувати наперед.
Вартість енергоносіїв зростає постійно, зарплату працівникам доводиться піднімати, виробничі витрати, включаючи закупівлю кормів і курчат, теж не стоять на місці — ось все це і підтягує ціни догори.
У результаті вартість десятка яєць у супермаркетах уже коливається від 25 до 30 гривень, а подекуди й вище. «А скільки ж буде взимку, коли спостерігається сезонний спад?» — журяться господині. Монополісти ставлять свої цінники, а вже на базарних рядах «підтягуються» до них. Бо так повелось, що там за домашні просять на п’ять—десять гривень більше.
Жіночкам, що тримають свій товар загорнутим у газетку, начебто, нема як посилатись на збільшення виробничих витрат, бо курка як паслась на подвір’ї й спала у холодному хліві, так робить це і тепер. А з кормами, навпаки, у багатьох менше проблем. Адже переважно власники землі таки отримують свою тонну зерна за пай. А от зарплата, точніше, її відсутність, виявляється впливовим чинником ціноутворення. Ну, на чому ще заробити сільським трударям? Щоб вторгувати стільки, як на кількох десятках яєць, треба доперти до базару майже мішок картоплі чи буряку. А ще ж і продати його...
На молоці тепер теж мало хто заробляє — через його низьку вартість господарі дедалі частіше відмовляються від корів. Та й домашнє поросятко практично не зустрінеш на базарі. От і виходить, що раніше годувальницею була корова, а тепер — курка.
За даними обласного управління статистики, з початку року в господарствах населення вироблено 118 мільйонів штук яєць. Це на 6,6 мільйона перевищило торішні цифри. На відміну від виробництва молока і м’яса, котрі скорочуються.
Зрозуміло, що великих статків на чубатурках не заробиш — то нехай хоч додатковий червінець буде. Дивись, на пару буханців хліба так і назбирається.
Ну а покупцеві вибір залишається не надто великий. Хочеш — купуй дорогий продукт від монополіста. А хочеш — ще дорожчий на базарі. І тут діє інша «прив’язка»: чим менша зарплата — тим менше купиш.
Впливу на ціни влада на місцях фактично не має. Єдине, чим може допомогти, — організувати ярмарки сільськогосподарської продукції. На прохання обласного департаменту агропромислового розвитку виставити товар по трошки нижчій вартості, як правило, відгукуються і місцеві агровиробники. Приміром, на останньому ярмарку, який проходив майже місяць тому, курячі яйця можна було купити по 12—14 гривень за десяток. Хмельничани користались такою нагодою, дехто запасався навіть на кілька місяців, незважаючи на те, що це не продукт довготривалого зберігання. Зате тепер тішаться, що не прогадали. Бо тепер навіть на ярмарку таких цін уже точно не буде.
Хмельницька область.
До речі
На заощадженнях протягнуть хіба що кілька місяців
Абсолютна більшість українських громадян зможе протриматися на власні заощадження заледве кілька місяців, якщо втратить основне джерело доходу. Такі дані останнього моніторингу Інституту соціології НАН України. Лише кілька відсотків опитаних заявляють, що їхніх накопичень вистачить на понад півроку.
Дещо різняться відповіді, які дають міські та сільські жителі. Загалом і серед перших, і серед других більшість так само не може протриматися довше кількох місяців на наявні накопичення. Однак серед сільського населення на 9 відсотків, тобто помітно менше тих, хто протягне на них заледве місяць. Дещо вищою серед селян є частка таких, котрі заявляють, що проживуть без основного доходу понад три місяці. Явно вищою серед респондентів з села є також частка тих, хто не визначився. Такі розбіжності підтверджують: натуральне господарство у нинішні тяжкі економічні часи знову стає серйозною підтримкою для громадян. І на відміну від сільських мешканців, жителі міст не можуть повною мірою на нього розраховувати.
Олександр ШУЛЬГА, кандидат соціологічних наук, старший науковий співробітник відділу Теорії та історії соціології Інституту соціології НАН України.
Скільки часу сільські та міські мешканці зможуть протриматись на власні заощадження в разі втрати основного доходу?
Фото автора.
