Великий поборник рідної мови, дисидент, педагог Олекса Тихий з Донеччини, котрий активно виступав проти русифікації й на захист українського слова, за що у 1977 році судом був визнаний "виключно небезпечним рецидивістом" і засуджений на десять років пермських таборів, звідки вже й не повернувся, писав: "Мова -- одна з основних ознак нації. Мова -- фундамент культури. Рідна мова -- найдорожчий скарб народу. Рідна мова -- підвалини інтелекту, рідна мова -- основа патріотизму. Умирає мова -- умирає культура. Умирає культура -- припиняється прогрес, і історію починають творити Нерони, Бісмарки, Муссоліні, Гітлери, Сталіни, Мао Цзедуни. А яка то історія -- всім відомо". За те, щоб в Україні жила й розвивалася українська мова, Олекса Тихий віддав своє життя. Він, на відміну від тих, хто заявляє "та яка різниця, як говорить", твердо знав: "чия мова -- того й влада".
На знімку:
на святі в Інституті філології
Невтомно, "як паросль виноградної лози" плекають рідну мову в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, що виник на базі філологічного факультету, факультету іноземних мов та відділення сходознавство, у ці дні відзначає 15 років з дня свого заснування.
-- Сьогодні в Інституті філології студенти вивчають тридцять різних мов, -- каже директор, доктор філологічних наук, професор Григорій Семенюк. -- І не лише європейські, а й східні -- китайську, корейську, японську, або й такі екзотичні, як індонезійська, в'єтнамська. Два роки тому, після анексії Криму, впровадили вивчення кримськотатарської. Ще в 2009 році з ініціативи академіка НАН України, ректора нашого університету -- Губерського Л.В. у Шевченковому університеті було прийнято Концепцію вивчення іноземних мов на неспеціальних факультетах. За час існування Інституту філології було підписано угоди з понад 60 університетами світу (а Університет має таких угод більш як з 200), зокрема, Франції, Китаю, Японії, де наші студенти і викладачі проходять стажування. Залучаємо до навчального процесу і викладачів-носіїв мов з усіх країн, мови яких вивчають у нашому виші.
Поглиблення міжнародного співробітництва обумовило можливість отримання київськими студентами подвійних дипломів, зокрема, французького, турецького чи китайського. Чимало вихованців Григорія Семенюка у стінах альма-матер вивчають по дві, а то й по три різних мови, що значно підвищує конкурентоздатність випускників на ринку праці. Вони, як зазначає Григорій Семенюк, працюють не лише в школах, вищих навчальних закладах, а й перекладачами, журналістами, в дипломатичних установах, стали письменниками.
Тож не дивно, що Інститут філології має високий рейтинг -- якщо у перший рік заснування тут на 400 бюджетних місць надійшло 1200 заяв, то цьогоріч на таку ж кількість майже одинадцять тисяч. Їх освіту на 24 кафедрах і в 22 мовно-культурних центрах, зазначає директор Інституту, забезпечує більш як півтисячі викладачів, зокрема, 68 докторів наук і професорів, 325 доцентів та кандидатів наук.
Діяльність мовно-культурних центрів сприяє поглибленню міжнародних зв'язків, адже ними опікуються посольства різних країн, дипломати, культурні діячі, що є частими гостями студентів Інституту. Під час тижнів мов, що проходять тут, з'являється можливість ознайомитися також із культурою, літературою, кухнею інших народів.
-- Нині ми ставимо питання про впровадження в університеті Концепції вивчення української мови, -- продовжує розмову Григорій Семенюк. -- Бо які б мови не вивчали наші студенти, в основі навчального і виховного процесу має бути українська, державна мова. Адже це основа основ нашого буття, те, що консолідує націю. Це, як писав Панас Мирний, "жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування". Ми, освітяни, маємо не лише дати студентові гарні знання, а й виховати його патріотом своєї країни.
-- Осередком духовності всього нашого університету є кафедра фольклористики, яку очолює професор Олена Івановська, -- продовжує розмову Григорій Семенюк. -- Слід зазначити, що фольклористична школа в навчальному закладі має славетну історію, адже її підвалини закладені ще першим ректором Університету святого Володимира -- Михайлом Максимовичем. А фундатором кафедри стала професор Лідія Дунаєвська, упорядник та науковий редактор більш як 20 збірок українських казок та казок народів світу.
-- Кафедра фольклористи -- це той науково-освітній майданчик, який дозволяє проводити широку українознавчу дослідницьку і національно-просвітницьку роботу, -- каже завідувачка Олена Івановська. -- Наш народ має незліченні духовні скарби -- казки і легенди, пісні, неповторні традиції і звичаї, свята. Це і дитячі ігри, традиційна кухня, одяг, гуртовий спів і багато-багато іншого. Зібрати, вивчити, і відтворити автентичні зразки через концертну, фестивальну, виставкову діяльність, а значить і зберегти їх для наступних поколінь, і є наше завдання.
-- На часі представлення розмаїтої фольклорної мапи України, -- продовжує розмову Олена Івановська, чому сприяють численні наукові експедиції на Вінниччині, Житомирщині, Полтавщині, Сумщині, Волині та в інших регіонах, конференції, виставки народних майстрів, у яких беруть участь студенти та викладачі, з результатами роботи яких знайомі в Туреччині, Японії та багатьох інших країнах.
В Інституті працює Центр фольклору та етнографії, який очолює заслужений працівник культури України Олекса Доля. Майже 15 років тому було створено народний ансамбль української музики "Роксоланія" (художній керівник -- професор Іван Павленко) -- своєрідна навчально-практична лабораторія , що дає навички з обробки, відтворення і популяризації музичного фольклору. "Роксоланія" вже презентувала два аудіо диски "Колограй" і "Журилася перепілочка", до яких увійшли обрядові, ліричні й жартівливі пісні з Полісся, Поділля, Полтавщини, деякі з них відтворювалися із записів Климента Квітки та з голосу Лесі Українки.
Кафедра фольклористики спільно з Українським центром культурних досліджень Міністерства культури (директор Олександр Буценко) нині працюють над включенням до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО цілої низки об'єктів, зокрема і українського жіночого багатоголосся Наддніпрянськоі України.
-- Звісно, реформування вищої освіти формує нові завдання, інколи непрості, однак фольклористи Шевченкового університету з певним оптимізмом дивляться в завтрашній день і бачать ті перспективні напрями своєї діяльності, які мають запит і в освітньому просторі, і є суспільно-корисними в цілому, -- зазначає Олена Івановська. -- Так, кафедра фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка почала активно взаємодіяти з Центром культурних досліджень та Міністерством культури у напрямку імплементації в Україні Конвенції ЮНЕСКО "Про нематеріальну культурну спадщину". Наразі завершується робота над оформлення реєстраційної картки із традиційного українського багатоголосся на прикладі пісенної культурної практики села Лука Києво-Святошинського району. Досвід виконання цього проекту вкотре потвердив нагальність та, водночас, складність справи документування зразка НКС (фіксація, теоретична довідка, технічне забезпечення тощо). Ми також упевнилися в тому, що аматори, люди без спеціальної фахової підготовки, не спроможні якісно оформити реєстр. Тому кафедра підготувала низку навчальних курсів, зорієнтованих на формування фахових компетенцій з експертизи та документування НКС для магістрів, які навчаються за освітньою програмою "Культурна антропологія". Виконання магістерського проекту матиме на меті оформлення елемента НКС. У такий спосіб кафедра одночасно виконує декілька завдань: готує фольклориста-культуролога -- експерта НКС та шляхом формальної освіти реалізує положення ЮНЕСКО зі збереження та фіксації нематеріальної культурної спадщини України. Однак з порядку денного нашого освітнього закладу не зникло питання працевлаштування випускника-фольклориста-експерта НКС. Попри принагідне заохочення у наданні відповідних освітніх послуг з підготовки кадрового забезпечення вивчення НКС й на рівні Міністерство праці України, Міністерство культури України, знаходимо підтримку ректорату КНУ імені Тараса Шевченка, водночас не спостерігаємо виваженої та цілісної стратегії держави Україна у справі збереження національної традиційної культури. Сподіваємося, що ухвалення Верховною Радою України закону "Про нематеріальну культурну спадщину" стане тим наріжним каменем інтеграції зусиль сподвижників та дослідників народної культури на різних: науковому (за час існування кафедри фольклористики захищено понад сімдесят дисертацій зі спеціальності 10.01.07 -- фольклористика, з них 10 -- докторських), освітньому (понад сімсот фахівців-фольклористів поповнили ринок праці), громадському.
"Готуючи висококваліфікованих фахівців, ми боремося за український світ", -- кажуть в Інституті філології.
Світлана ЧОРНА.
Фото надано автором.
