Наближається третя річниця Майдану. Однак досі запитань більше, аніж відповідей. Хто ж видавав злочинні накази стріляти та знущатися над мирними громадянами? Чому досі не ідентифіковано всіх правоохоронців — учасників розстрілів? Чому розгляд справ у судах затягується, а засуджених «стрілочників» звільняють? Чому колишні «беркутівці» та їх командири і досі працюють у силових структурах? І ще безліч «чому».

 

Учора Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції заслухав інформацію Генеральної прокуратури, МВС, Національної поліції, Служби безпеки України про встановлення і притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні злочинів проти мирних громадян — побиття, викрадення, катування, розстріли — під час Євромайдану 2013—2014 років. Однак дискусія засвідчила, що майже за три роки результатів дуже мало. І складається враження, що розслідування зволікається зумисно.


Голова комітету Єгор Соболєв відзначив, що відтоді маємо уже третього Генпрокурора, змінився Голова СБУ, тільки міністр внутрішніх справ той самий. Але зрушень у розслідуванні справ щодо подій на Майдані майже немає. На засідання комітету запрошували всіх керівників силових відомств, але прислали тільки заступників, а Генпрокуратура надіслала лист про хід розслідувань. «Маємо не дати суспільству забути, перегорнути сторінку, не витіснити з пам’яті, доки злочини не будуть розкриті, а винні покарані», — наголосив Є. Соболєв. Генпрокуратура повідомила у листі, що у в’язницях немає жодного засудженого, усі правоохоронці, які були засуджені за злочини на Майдані, зокрема, міліціонери, які знущалися над Михайлом Гаврилюком, умовно звільнені з випробувальним строком. Багато справ, передусім про розстріли на Майдані, викрадення, катування, ще не передані до суду.


Адвокати родин Небесної Cотні Віталій Титич і Євгенія Закревська розповіли, що за понад два з половиною роки відкрито провадження лише до осіб «рівня нижче нижчого», та навіть тих, хто випадково опинився в епіцентрі подій. За словами адвокатів, найгірш розслідувані епізоди — розгін студентів 30 листопада, вбивство Нігояна, викрадення людей, зокрема, Ігоря Луценка, незаконне прослуховування, загибель майданівців біля Будинку офіцерів 18 лютого, напад на Автомайдан. «Триває судовий «пінг-понг» — апеляційний суд передає слухати справи до Печерського райсуду, який і виносив зимою «пачками» рішення щодо учасників Євромайдану, — зауважила Є. Закревська. — І справи не слухаються у судах, а перебувають у підвішеному стані». На думку адвокатів, протидіє розслідуванню і те, що багато підозрюваних продовжують працювати в системі МВС, і з боку МВС надходять до суду листи з дуже позитивними характеристиками своїх співробітників.


Тамара Швець, дружина героя Небесної Сотні Віктора Швеця, офіцера-підводника, стверджувала, що слідство ніяк не рухається, а керівництво МВС уникає зустрічей з родичами загиблих. «Запитання до всіх правоохоронних органів — що вони роблять?» — сказала вона, розповівши, як під час опізнання тіла загиблого на Майдані чоловіка слідчий запитав — ваш чоловік пішов на людей за гроші чи за ідею? На що відповіла, що їхній син загинув молодим, а чоловік вирішив піти на Майдан після того, як було вбито Сергія Нігояна.


Ще один постраждалий на Майдані — Олександр Тимошенко, котрий працював на Майдані як журналіст у жовтій жилетці та з бейджем «Преса», але був поранений 20 лютого, продемонстрував альбоми зі своїми фотографіями — де великим планом обличчя «беркутівців» та інших силовиків, хто стріляв у мирних громадян, які досі чомусь не опізнані. У тому числі й той, хто у нього стріляв. 


«Складається враження, що прокуратура беззуба і що вона на боці тих, хто виконував злочинні накази, — сказав О. Тимошенко. — Все йде до того, що вони вийдуть сухими із води».


Лікар за фахом Василь Пазиняк, депутат зі Львівщини, котрий надавав медичну допомогу постраждалим майданівцям біля Будинку офіцерів 18 лютого 2014 року, а потім був жорстоко побитий «беркутівцями», також стверджував, що розслідування злочинів на Майдані зумисно затягуються. Він розповів, що спочатку на судові засідання із 170 потерпілих приходили майже всі, а потім — дедалі менше, зараз — одиниці. За словами В. Пазиняка, на потерпілих чиниться психологічний тиск, під час судових засідань їх допитують, немов злочинців, вимагають підписати «угоди про примирення». Окрім того, потерпілі не можуть за власний кошт приїздити на суди. Справи «відфутболюють» від одного суду до іншого. А майже 300 суддів, які саджали активістів Майдану, продовжують творити правосуддя і навіть отримали підвищення.


Депутати поцікавилися у присутнього заступника голови Нацполіції Костянтина Бушуєва — чому в новій поліції на керівній посаді працює один із керівників київського «Беркуту» за часів Майдану? На це правоохоронець відповів, що жодних клопотань від суду щодо відсторонення цих працівників від службових обов’язків не було. І що... «йому потрібна доба, щоб розібратися».


Народні депутати були одностайні у висновках: розслідування справ щодо злочинів на Майдані фактично не рухається, зумисно затягується — в цьому є і політична складова. Юрій Тимошенко розповів про деталі подій 18 лютого на Кріпосному провулку, про які чомусь майже не говорять, але свідком яких він був особисто, залишившись живим завдяки бронежилету, який стримав кулю. Депутат розповів, як командир загону «беркутівців» вийшов вперед і розрядив у людей усю обойму свого пістолета. Як біля Будинку офіцерів майже сто людей «лежали трупами, покотом на асфальті, а «Беркут» їх добивав, трощачи кийками голови, як кавуни». Натомість депутат вважає невипадковим, що за три роки після Майдану в тюрмах сидять сотні, а то й тисячі майданівців, а посіпак-«беркутівців» вигороджують керівники правоохоронних структур, які погрузли в корупції.


«Чому їх не садять? Бо вони потрібні, бо вони ручні й виконуватимуть будь-які команди, — сказав народний депутат Володимир Парасюк. — Посадять одного — посиплеться вертикаль, бо кругова порука. Потрібно визнати винним не Януковича, бо з ним і так усе ясно, а тих, хто зараз ходить поряд із нами».


Борислав Береза перепросив у всього суспільства і вибачився перед Небесною Сотнею та родичами загиблих за те, що майже за три роки досі не засуджено тих, хто віддавав злочинні накази. «Це дійсно ганьба для депутатів, для України і для всіх нас, — сказав обранець. — Якщо не можемо отримати відповіді зараз, то навряд чи отримаємо їх колись». Юрій Дерев’янко припустив, що до зволікання із розслідуванням злочинів на Майдані причетне і керівництво правоохоронних структур і запропонував висловити їм недовіру та відсторонити від посад. «Йде саботаж, і діє злочинне організоване угрупування — прокурорів, суддів, адвокатів, які захищають «беркутівців», — заявив Олег Осуховський. Ігор Луценко нагадав про висновок Ради Європи — що в Україні чиниться протидія розслідуванню злочинів на Майдані й запропонував створити у парламенті ТСК для контролю. Голова комітету Єгор Соболєв запропонував ініціювати відставку Генерального прокурора за «зумисний саботаж» у розслідуванні злочинів на Майдані.

 

Завідувач секретаріату комітету Юрій Сорочик, голова комітету Єгор Соболєв та заступники голови комітету Юрій Савчук, Борислав Береза.

 

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.