На Луганщині вирощують овочі переважно в районах, по яких проходить лінія розмежування
На Луганщині традиційно 90 відсотків усіх овочів вирощує населення. Здебільшого цим переймаються в Станично-Луганському, Новоайдарському, Слов’яносербському і Попаснянському районах, забезпечуючи своєю продукцією промислові міста. Щоправда, картоплю доводилося завозити, бо ця культура не любить сухий клімат, властивий для сходу України, і не радує щедрим урожаєм. Раніше бульбу в область доставляли із Сум і Чернігова, і потреба в ній — 380 тисяч тонн з урахуванням нині окупованої частини території регіону. А цього року врожай картоплі виявився такий, що область цілком може обійтися й без привізної: зібрали майже 190 тис. тонн, що на 11 тисяч більше, ніж торік. Обнадійлива ситуація і з овочами.
Куди подіти надлишки?
— Фонд споживання овочів на підконтрольній українській владі території області сьогодні становить 97,2 тис. тонн, — уточнює в. о. керівника департаменту аграрного розвитку Любов Безкоровайна. — Але ми виробляємо більше. Скажімо, для одного жителя на рік необхідно від 105 до 140 кг, а у нас фактично на людину припадає 176,4 кг. Тобто територію ми з надлишком забезпечуємо вітамінною продукцією. Якщо раніше вона розподілялася на 2,4 млн. населення, то тепер — на 736 тис. осіб. Ті промислові території, на які орієнтувалися сільгоспвиробники, нині перебувають в окупації.
Виникає запитання: куди подіти надлишки? Основні овочесховища і об’єкти переробки залишилися на тому боці, логістика регіону для багатьох закупників не приваблива, та й, правду сказати, не чекають луганських виробників на споживчому ринку — там свої правила і лідери, а до закордону ще не доросли. Поки що обласна влада бачить вихід у тому, щоб розширити регіональний ринок, створивши місцеві майданчики для реалізації овочів. Відкрили десять таких і переконалися, що цей крок недостатньо ефективний. Почали шукати інший варіант.
Разом з міжнародною організацією Mercy Corps сьогодні розробляється маркетингове дослідження продукції тепличного господарства прифронтової території. Так уже склалося, що овочами, у тому числі й ранніми, в основному займаються райони, по яких сьогодні проходить лінія розмежування. Тому проблема збуту продукції тут стоїть особливо гостро. Деякі овочівники, нічого гріха таїти, правдами й неправдами відправляють свій товар в окуповану частину регіону, заробляючи тим самим собі на життя. Політика в цьому разі їх мало хвилює. Але закривати на це очі було б неправильно. Тому влада області звернулася до міжнародної організації з пропозицією — допомогти в створенні закупівельних центрів, які базувалися б у прифронтових містах і селищах. Наприклад, у Станиці Луганській, Попасній чи в іншому населеному пункті, жителі якого спеціалізуються на вирощуванні «борщового набору» і огірків. Працює це так: закупівельні центри беруть у населення продукцію, а логістичні центри — розвозять по точках реалізації в різні міста, у тому числі й до Києва. Деякою мірою вони виконують функції споживчої кооперації, яка, як відомо, втрачає свої колишні позиції.
Такий варіант був запропонований населенню й апробований, але справа не пішла. Овочівники назвали закупівельну ціну, вищу від тієї, що стоїть на цінниках у магазинах Києва. Наприклад, навесні станичани готові були продавати оптом огірок по 2—3 грн. за кіло, але щойно зайшла мова про системну закупівлю, запросили в три-чотири рази вище. Тож брати у них продукцію стало не вигідно.
Орієнтація на можливості
Фахівці зазначають, що багатьом сільгоспвиробникам потрібно докорінно змінювати свою психологію й орієнтуватися на можливості, які вони одержують у результаті участі в різних проектах. Логіка проста: щоб вигідно продати — необхідно створити відповідну інфраструктуру, щоб створити інфраструктуру — потрібні кошти. Банки не хочуть кредитувати дрібні особисті господарства, а без фінансової підтримки підприємець сам не впорається. Для вирощування овочів, скажімо, йому потрібна зрошувальна система, устаткування. Це дорого, тим паче, що ціни на електроустаткування за останній час дуже зросли. Взяти кредит неможливо ще й тому, що приватнику, по суті, немає чого віддавати в заставу. Проекти з фінансування в цьому можуть істотно допомогти.
Варто сказати, що сільгоспвиробники Луганщини вже дещо відійшли від війни і пристосувалися до нових умов. Тим паче, що 2014 рік не порівняти з 2016-м. Нині більше позитиву. Крім того, сільгоспвиробник зрозумів, що треба сподіватися на себе, а не на державу, тому в розвитку бізнесу сьогодні більше своїх, внутрішніх інвестицій. Наприклад, власник господарства «Привілля» Троїцького району Дмитро Оденчук, крім інших напрямів, займається й садівництвом — вирощує груші та яблука. Фрукти — продукт, що швидко псується, у силосній ямі яблуко довге не зберігалося, тому власник намагався збути його навіть за невигідною ціною. Потім порахував — і побудував фруктосховище ємністю 100 тонн. Тепер є можливість довго зберігати фрукти й продавати їх за вигідними цінами.
— Багато сільгоспвиробників бачать, що без овоче- і фруктосховищ не обійтися й починають їх створювати, — розповідає Любов Григорівна. — Підконтрольна частина області — ресурсна з сільгоспвиробництва, у тім числі й щодо овочів. І не варто очікувати сприятливих ситуацій, потрібно вже сьогодні споруджувати сховища.
До речі, ще до початку бойових дій на Донбасі планувалося створити велике овочесховище в Лисичанську. Сьогодні деякі підприємці до цього питання повернулися. Зрозуміли, що вигідно, і досвід є, оскільки останнім часом вони займаються логістикою зерна. Бізнесмени вже викупили майданчик поруч із залізницею. Якщо справа виявиться успішною, можна розраховувати і на співфінансування з боку держбюджету. Адже проект мільйонний, дуже вигідний і в наступному сезоні може бути вже здійснений.
На зарубіжжя сподівайся...
Ще у квітні в області була розроблена й прийнята спеціальна програма з розвитку агропромислового комплексу, у якій наголос робили на розвиток великого бізнесу. Але час вніс свої корективи — її повністю переписано.
Якщо перший варіант передбачав тільки державну підтримку, то тепер визначено вузькі місця й очікується фінансування з обласного бюджету. За новою стратегією до кінця 2020 року на розвиток сільгоспвиробництва області передбачено вкласти 39 мільйонів гривень. Але допомога міжнародних донорів не виключається.
Нині, наприклад, область співпрацює із програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні, з якою розробляються десять проектів. З Попаснянського району, наприклад, уже звернулися три господарства зі своїми пропозиціями з вирощування овочів, представили свої бізнес-плани, розписали, що їм необхідно для виробництва: шланги, плівка, зрошувальна система, насоси тощо. Для розвитку бізнесу вони одержать по 10 тисяч доларів.
Любов Безкоровайна вважає, що одним з перспективних напрямів агропромислового комплексу області буде організація сільгоспкооперативів, у тому числі й з вирощування овочів. А там саме життя змусить створювати закупівельні й логістичні центри.
Луганська область.
Тим часом
Співробітники спецпідрозділу Головного управління ДФС у Луганській області «Фантом» затримали на лінії розмежування в селі Трьохізбенка жителя Новоайдарського району. На власному авто (на знімку) цей громадянин доправив до річки Сіверський Донець овочів і фруктів загальною вартістю понад 10 тисяч гривень для незаконного переправлення їх на тимчасово окуповану територію.
Передбачалося, що ці продукти реалізовуватимуть перекупники в Алчевську. Овочі вилучили. Після проведення невідкладних процесуальних дій отримані матеріали спрямували до військової прокуратури для ухвалення рішення.
Фото надано автором.
