Грудень ще тільки вступив у свої права, а в Культурянській школі П’ятихатського району розпочалися передсвяткові репетиції ансамблю шумових інструментів. Нині колектив переживає своє друге відродження, бо, створений ще у 80-х роках минулого століття, деякий час він із різних причин не працював і тільки п’ять літ тому відродився до творчості.
Його керівник Лариса Рапацька — яскравий приклад гармонійного поєднання в одній особі фізика і лірика, бо викладає математику і музику. Свого часу закінчила музичну школу по класу акордеона, відтоді не розлучається з цим інструментом.
Саме цій жінці і належить ідея створення ансамблю шумових інструментів. Хоча Лариса Григорівна зізнається, що такий колектив якось побачила по телевізору і вирішила й собі зробити щось схоже в рідній школі.
Чому ансамбль саме шумових інструментів? Бо грають у ньому не стільки на музичних інструментах, скільки на дерев’яних ложках, бубнах, свистунцях, трикутнику, гуслях, а ще на звичайній металічній пилці, старовинній пральній дошці, дерев’яному рублю та на пляшках, котрі закріплені в рамі рахівниці. У такий спосіб відроджуються національні традиції та привертається увага до минулого українського народу.
До ансамблю керівник записує всіх дітей, які цього бажають. Адже в сільській школі учнів небагато, то дуже вибирати немає з кого. Однак, на щастя викладача, трапляються учні, котрі мають не тільки музичний слух, а й добре запам’ятовують мелодію, гарно співають. Тоді, як у випадку з Вікторією Вторушиною, Лариса Григорівна може довірити такій дитині грати на пляшках або на гуслях — як з Анею Каверзіною. А от Валентина Єрмолюк, котра грає на ложках, взагалі виявилася настільки здібною до музики, що пішла навчатися в музичну школу по класу акордеона. Схожа ситуація виникла і в Ані Каверзіної, щоправда, вчителька сама змогла переконати батьків дівчинки віддати її в музичну школу, тож тепер вона вже третій рік навчається гри на гітарі.
Беруть участь в ансамблі шумових інструментів і хлопці. Двоє старших із них змогли опанувати оригінальні інструменти: дев’ятикласник Юрій Якимчук грає на пилці, а восьмикласник Владислав Гудзь — на пральній дошці. Малеча ж потроху опановує гру на дерев’яних ложках. Тож коли в Культурянську школу приїздять гості або приходить свято, вихованці Лариси Рапацької вміють показати себе, загравши такі народні мелодії, як «Ой, джигуне, джигуне», «Чи не той то Омелько», «Сонце низенько», «Із сиром пироги».
— Що мені дає така робота? — перепитує Л. Рапацька. — Звичайно ж, задоволення для душі. Бачу, як дітям подобається грати на цих оригінальних інструментах, то мені теж подобається з ними репетирувати і виступати. Тим більше що нас завжди так тепло приймають наші слухачі!
Такого колективу немає більше в жодній іншій школі П’ятихатського району, тому директор Культурянської Ігор Красенко не тільки задоволений самим фактом існування ансамблю шумових інструментів у ввіреному йому закладі, а й всіляко сприяє його роботі. Наче виправдовуючи назву села, в місцевій школі естетикою дихає кожен куточок, педагогічним колективом багато робиться для того, щоб у цих стінах учням хотілося не тільки вчитися, а й розвиватися духовно.
Попереду — Новорічні та Різдвяні свята. Тож на культурянців чекає особливий настрій, який обов’язково забезпечить їм їхній самобутній ансамбль.
Дніпропетровська область.
Фото надано автором.
