Гра в шахи всліпу — не така вже й дивина для професіоналів. Але коли бачиш за порожньою шахівницею двох дітей, котрі лише в уяві пересувають фігури, а свої ходи тільки промовляють вголос, це справді вражає. Та найцікавіше розпочинається тоді, коли гра закінчується, і тренер просить відновити всю партію на шахівниці вже реальними фігурами. Тоді вони починають просто літати з клітини на клітину, як у фільмі з прискореними кадрами...
Для 11-річної хмельничанки Жені ДЗЯТКО (на знімку) нічого незвичного й складного у цьому немає. Спостерігаючи за її грою, взагалі можеш подумати, що вона навіть не задумується над своїми ходами, бо одночасно може і відволікатись на розмови із друзями, і стежити за партіями на сусідніх столах, і просто думати про щось своє...
Женя — справді незвична дитина. У свої літа вона демонструє цілу папку з грамотами та дипломами про перемоги в різних конкурсах і змаганнях. У 10 років вона вже стала чемпіонкою України з шахів у своїй віковій категорії. А нинішнього року повторила свій успіх на чемпіонаті країни серед дівчат до 12 років: у грі в класичні та швидкі шахи вона стала першою, а у бліці посіла друге місце.
Фінанси чи талант
Тепер вона готова позмагатись із ровесниками за звання чемпіона Європи! Але й досі не знає, чи вдасться побувати на турнірі в Сербії. Бо, як каже тренер Марина Зінгайло, її спортсменка до цього... ще не готова. І мова зовсім не про спортивну готовність. А про фінансову. Так само, як і шахову партію, ми з Мариною Георгіївною аналізуємо фінансову складову гри. Ось, приміром, для того, щоб поїхати на змагання до сусідніх областей на вихідні (а таке практикується доволі часто), спортсмену потрібно витратити не менше тисячі гривень. Якщо мова йде про всеукраїнські чи міжнародні змагання, котрі тривають довше, сума автоматично зростає у 5—6 разів. Ну а про виїзд за кордон тренер навіть боїться загадувати: тут треба мати хоча б з тисячу євро.
Спортивна школа, у якій займається Женя, профінансувати таку поїздку не може. Та й родині Дзятків, попри їхню справді палку любов до шахів, таке не під силу. Адже батько працює на будівництві, мама викладає в школі, тож особливими доходами вони похвалитись не можуть. Що робити? І тренер, і батьки шукають «нестандартні ходи»: збирають усі нагороди та дипломи дівчинки і вирушають у похід до потенційних спонсорів — можновладців, депутатів, підприємців... Буває, щастить, і хтось готовий дати хоч кілька сотень на поїздку, та частіше повертаються з порожніми руками. Але надії не втрачають, і все починають знову і знову.
— Так сталося, що нам вдалось потоваришувати з одним іспанським тренером із шахів, — розповіла Марина Зінгайло. — Майже кожного літа він приїздить до нас, і завжди буває вражений, наскільки добре грають наші діти. Кожного разу запрошує їх і тренерів до себе в гості, аби діти могли позмагатись із своїми європейськими ровесниками, набути певного досвіду, просто поспілкуватись. Але кожного разу нам доводиться лише руками розводити, бо така подорож для більшості родин просто неможлива.
Шлях у королеви
Загалом заняття у шаховому відділенні Хмельницької ДЮСШ №2 безплатні. І приймають сюди всіх охочих без суворого відбору — головне, аби в дитини було бажання грати. Тож учнів не бракує: протягом року на заняття приходять до двох сотень дітей різного віку. Серед них дедалі частіше зустрічаються не просто здібні, а й талановиті. Женя Дзятко — особлива зірочка. Але не виняток, наполягає тренер. Вона називає з десяток імен своїх вихованців, котрі досягали великих успіхів, а могли б досягти ще більших. На жаль, саме матеріальні проблеми і неможливість відвідувати шахові турніри стає на перешкоді їхньому розвитку. Діти виростають, і для більшості з них, навіть найздібніших, шахи перетворилися просто на хобі. А про великі спортивні перемоги доводиться забути.
Коли запитую в Жені про те, яких вершин хотіла б досягнути вона, дівчинка одразу випалює: «Хочу стати гросмейстером або вчителькою англійської мови, як мама». Про те, що маленька шахова принцеса могла б колись перетворитись на справжню шахову королеву, над цим навіть не замислюється, бо й не вважає себе такою. Залишається милою і щирою дівчинкою. Але в тому, що в ній закладений величезний потенціал, можна не сумніватись. Його б підтримати та розвинути... І не тільки завдяки любові та старанням батьків та тренера.
Суперники дорослі й не дуже
— Стежачи за професійним світом шахів, можу припустити, що виховання гравця справді високого класу коштує у світі недешево, — розмірковує тренер. — Щоб із чотирирічного початківця, а саме у такому віці Женя вперше сіла за шахівницю, виховати чемпіона країни, в шахістів інвестують не десятки, а сотні тисяч доларів. І це при тому, що всі знають: чемпіоном стане лише один.
Женя про такі категорії навіть не мислить. Вона щодня приходить у свій клуб, де з легкістю виграє практично в усіх. Не лише ровесники, а й дорослі вже побоюються такого суперника. На нещодавніх обласних змаганнях дівчинка стала переможцем півфіналу серед дорослих, обійшовши багатьох досвідчених гравців! Виглядало просто кумедним, коли чоловіки намагались уникнути такого суперника й дуже ніяковіли, коли програвали...
«Суперника» для себе Женя знайшла вдома. Це — молодша сестричка. Звичайно, 5-річна Саша ще не дотягує до рівня своєї наставниці, але перші кроки вже зроблені, й хтозна, яких успіхів в майбутньому досягнуть сестрички.
«Женю, а який подарунок хотіла б до свят?» — запитую наостанок у дівчинки. І у відповідь чую: «Та в мене все є. Нічого не потрібно. Ну, хіба що солодощі». У наш меркантильний час така відповідь спантеличує. Не так просто знайти людей, котрі були б задоволені тим, що мають. І тому розумієш, що така маленька шахова принцеса — це справжній скарб.
Шахістам добре відомо, що ферзь — чи не найсильніша фігура на шаховому полі, їй багато дано й багато дозволено. Але чого вона варта без підтримки решти фігур? І чи далеко зайде, і чи високо підніметься вгору маленька дівчинка — залежатиме і від того, чи зуміємо ми підтримати Женю, чи зберемо достойний посаг, аби її по достоїнству оцінили шахові королі.
Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
Фото автора.
