Підполонинна Річка — село талантів. Із покоління в покоління тут успадковуються співочі і танцювальні традиції, що ведуть літочислення з сивої минувшини. Недарма тут побутує думка, що новий пісенний голос чути вже з пелюшок. Красномовно цей факт протягом багатьох літ доводить місцевий шкільний фольклорно-етнографічний ансамбль, кістяк якого — учні-початківці.

 

Танок «Волошин» личить тільки хлопцям-легіням.

 

Спершу музичний гурт іменувався «Верховиночка». Його на початку 80-х років минулого століття заснувала ветеран-педагог Ганна Бабець, яка передала естафету вчительці початкових класів Христині Гичці. Під її керівництвом шкільний художній колектив зі співаків, музикантів та танцюристів згодом дістав нову назву «Волошин». І не випадково, бо юнь молодших класів на сценах демонструвала вірність давній традиції народної творчості, виконуючи іскрометний танок з однойменною назвою.

Освітянка Христина Василівна пояснює історію появи танка «Волошин» в їхньому населеному пункті. Зі слів старожилів, зокрема 90-річного Івана Крьоки, а також Івана Гаврана, цей вид мистецтва у верховинський край перекочував з Румунії. За австро-угорських часів чимало річан ішли на заробітки до сусідньої країни, де здебільшого працювали в лісі, сплавляючи заготовлену деревину бокорами-хлистами по голубих руслах річок. Там у місцевих волохів і запозичили ритмічні і пластичні рухи з танку, який слід виконувати лише чоловікам, одягнутим у гуні. Навіть запам’ятали слова зі співанки: «Ци волошин, ци румун, гайда, ай ци гайда, трик. А волошин сіно косить, волошина їсти носить». З тих далеких часів він міцно закоренився у Річці — й донині на сільському весіллі цей танок у пошані. Чого-чого, а гунь теж досі вистачає у селі, яке ними аж біліє. Нема проблем і з постолами — невід’ємним сценічним атрибутом танцюристів. Для «Волошина» їх колись шив той же Іван Крьока, а тепер за кустаря дідівського ремесла Василь Гичка — чоловік керівниці ансамблю. В кліп ока лагодить гумове взуття для тупцювання на сцені.

Як з рогу достатку сиплються запрошення для виступів гурту в екзотичному одязі та ще з репертуаром старовинних співанок і танків-коломийок. Хоч його учасники молодшого шкільного віку, але вже неодноразово дарували глядачам концерти і у своєму, і в інших селах Міжгірщини, районному та обласному центрах. Заворожують своїм мистецтвом протягом усіляких святкових заходів, як, приміром, нещодавно з нагоди Дня Святого Миколая. У захопленні від їхнього таланту були учасники цьогорічного етапу кубка світу з авіамодельного спорту, що проводився восени у Міжгір’ї. Кількаразовий чемпіон світу киянин Стас Чорний то сяк, то так фотографувався на згадку з юними річанами, які досхочу насолодили його душу приємним відпочинком за відкриття першості. У чарівний полон за різдвяного гостювання у Річці потрапив й сам народний артист України Олександр Понамарьов, якому щедро колядував «Волошин»...

Найбільшою нагородою ансамбль вважає участь у десятиденному круїзі під гаслом «Під крилами надії й добра». Тодішний міський голова Запоріжжя та капітан корабля «Маршал Кошовий» з розчулення від концерту запевнили, що обов’язково мають побувати на Закарпатті, щоб навчитися танка «Волошин» та закупити гуні.

Христина Василівна дуже вдячна за сприяння в цій незабутній морській подорожі на той час голові Міжгірської РДА Василеві Деричу. Як і добрим словом мовила також про теперішнього голову райради Василя Щуря, який потурбувався про новий сценічний одяг для юних аматорів сцени.

Кличуть до себе артистів- «волошинців» на гастролі й тутешні турбази, які вщент заповнюються під час зимових свят. Насамперед, щоб приїжджих туристів обрадувати щедрівками-колядками. «На те й шкільні канікули, щоб веселити гостей», — каже безвідмовна учнівська дітвора на репетиціях, на яких під керівництвом Х. В. Гички досконало розучила сценарії вечорниць, весільного ладкання, що теж спадок від предків. А як мило грають-радують на дримбі — мініатюрному щипковому інструменті, який, здавалося б, уже списаний з музичного вжитку! А тут усе прадідівське оберігають і примножують, радуючи всю Верховину та її гостей.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Василь НИТКА.

Закарпатська область.

 Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.