Хто заплатить і хто отримає збільшену мінімальну зарплату

 

Питання не сходить з уст багатьох. Насамперед тих, хто реально ходить на роботу і заробляє на життя. Окрім бюджетників, для котрих обіцяна урядом мінімалка у 3,2 тисячі гривень видається доволі реальною. Решта ж працедавців і їхні працівники просто завмерли в очікуванні: що ж буде з ними буквально за кілька тижнів? Хто захоче, а головне — зможе платити такі суми? І чим обернеться це зростання для теперішніх «середняків»?


Та поки розмови точаться про майбутні статки, на місцях розібратися б із теперішніми злиднями. Навіть при торішній мінімалці Хмельниччині ніяк не вдавалося піднятись із останніх сходинок у зарплатних загальнодержавних рейтингах. У листопаді заробіток одного штатного працівника в області становив 4,1 тисячі гривень, тоді як середня цифра по країні — близько 5,4 тисячі. При таких скромних цифрах отримувати ледь не на чверть менше — це жити у багато разів гірше і бідніше.


Але навіть такий показник не дає реальної картини. Якщо спуститись нижче від обласного центру до районів, то платня зменшується у рази. Наприклад, у Білогірському, Старосинявському та Теофіпольському районах середній показник становив відповідно всього 3,1—3,3 тисячі гривень, тобто ледь наблизився до нового мінімуму. І як зробити новий стрибок догори, там просто не знають.


Якщо ж піти далі по окремих галузях і підприємствах, то картинка ще сумніша. Так, аграрний сектор вважається в області доволі успішним у цьому рейтингу — середня заробітна плата тут дорівнює середній по області. Однак за даними, що були оприлюднені на колегії ОДА, 73 відсотки сільськогосподарських підприємств забезпечили виплату заробітної плати більше 2500 гривень, 10 відсотків — більше 1600 гривень. Наприклад, у Славутському, Ярмолинецькому та Дунаєвецькому районах середній показник не піднявся вище від 2,1—2,8 тисячі гривень. Тобто, якщо піти зарплатними сходинками далі вниз до кожної родини, то вийде, що реально селянин заробляв півтори-дві тисячі гривень. Просто копійки.
Здається, що нові обіцянки мали б тільки потішити людей. Та особливої радості й оптимізму поки що не видно.


Замість достатку — звільнення


Голова Теофіпольської райдержадміністрації Юрій Маєвський це підтверджує:


— Збільшення мінімальної зарплати до вказаного урядом рівня призведе до того, що частина керівників просто почне звільняти своїх працівників, не витримавши фінансового навантаження. Вже тепер від людей, стурбованих цією ситуацією, на адресу РДА надходить чимало звернень із проханням донести цю позицію до урядовців.


Хоча навряд чи така позиція їм невідома. Втім, кожен залишається при своїх переконаннях. Саме у тому, що сценарій скорочення працівників найбільш вірогідний, переконана і значна частина представників малого та середнього бізнесу, з якими довелось розмовляти. А власник невеличкої автомайстерні підтвердив свої міркування ще й такими розрахунками. Сьогодні у нього працює десять чоловік. Офіційно він платить їм мінімальну зарплату по 1450 гривень. Якщо скласти всі податки — єдиний соціальний внесок, на дохід фізичних осіб та військовий збір, тобто разом понад 41 відсоток від нарахованого, то виходить понад шість тисяч гривень. Але зізнається, що насправді, крім цього, він доплачує ще майже стільки ж кожному, тобто до трьох тисяч гривень. І робить це неофіційно, як і багато інших його знайомих. Так економить все ті ж шість тисяч.


Робітники погоджуються на таку оплату, бо страховий стаж їм усе-таки йде. А знайти роботу з більшою зарплатою навряд чи вдасться. Та й власнику майстерні вигідно. Бо для такого підприємства, як у нього, — це суттєва економія. Ці ж гроші можуть піти, приміром, на опалення приміщення.


Як буде з нового року? Не знає, що «гуманніше»: скоротити половину своїх робітників чи вимкнути опалення. Але в тому, що доведеться щось зменшувати і скорочувати, навіть не сумнівається. Адже більших прибутків він не очікує. Зате подальше зростання цін на енергоносії та виробничі витрати через інфляцію цілком імовірні.


Не можна виключати, що саме на таких тіньових схемах дехто заробляє надприбутки. Але для тих підприємств, де працює від кількох чоловік до кількох десятків, нинішня тінь — не так спосіб наживатись, як можливість виживати. Не дивно, що вона шириться і стає дедалі густішою. І це попри всі намагання влади побороти її.


За даними ОДА, із 535 тисяч працездатного населення області майже 135 тисяч перебувають у тіні. Причому більша частина, тобто майже 116 тисяч, живе і працює, приховуючи свої реальні заробітки, в районних центрах і в селах.


Наскільки точні ці дані, сказати важко. Але навіть при певних відхиленнях цифра вражає. Ні для кого не таємниця, що «неофіційно» працюють цілі галузі — приватна медицина, перевізники, ресторанно-готельні заклади, будівельні компанії. І попри всі старання фіскальних та контролюючих органів здолати цю тенденцію не вдається. Неважко здогадатись, що значна частина цих працівників показує як офіційний заробіток саме мінімальний. У якій графі вони опиняться завтра, коли ця сума зросте більш як удвічі?


Пенсіонери і «середняки» стануть біднішими


Уже тепер багато хто з підприємців прогнозує, що невдовзі ця тінь може перетворитись на непроглядні фінансові сутінки. А останні зачеплять не тільки тих, хто сидить на мінімалці. Якщо раніше її підвищення автоматично тягнуло за собою збільшення виплат для цілої низки інших категорій працівників, то тепер із цим покінчено. Вже з січня мінімальна не буде прив’язана до доходів держслужбовців та інших чиновників. Тобто кожен піде своїм шляхом. Для людей із надприбутками він буде широким, відкритим і нічим не обмеженим, бо вже не буде «некоректних» порівнянь, у скільки десятків і сотень разів їхні статки перевищують заробітки найбідніших.


Але зовсім в іншій ситуації опиняються ті, хто нині заробляє 4—5 тисяч гривень. Досі вони вважали  такі заробітки середніми, але зростаючий мінімум автоматично наближає їх до бідних, бо їм ніхто не обіцяє збільшення.


Про місце пенсіонерів у цій ієрархії статків вже й говорити не доводиться. Якщо повернутись до вже згаданого Теофіпольського району, то голова РДА додає:


— У нашому районі проживає десять тисяч пенсіонерів. Якщо мінімальна зарплата підніметься, то на рівень їхніх пенсій це не вплине. Навіть для тих, чиї мінімальні пенсії становлять близько тисячі гривень. Вони не отримають таких суттєвих надбавок. У результаті розрив між пенсіями і зарплатами стає ще більшим, а це не може не позначитись на соціальному незадоволенні людей.


Ситуація, щонайменше, видається дивною: людям обіцяють більше, а вони не дуже й хочуть. Та насправді ніхто не відмовлявся б від вищих зарплат, якби врешті-решт вони не загрожували безробіттям. Чи вдасться зберегти баланс між новими нарахуваннями і старими штатними розписами, сказати важко.


Натомість переважна більшість готова миритись зі своїми заробітками, але за умови, що не ростимуть ціни й тарифи. А от саме останнього ніхто й не обіцяє.

Хмельницький.