Цьогоріч минає 75 років від початку примусового вивезення населення України до Німеччини. Майже 1,5 тисячі колишніх остарбайтерів нині проживають на Рівненщині. Тоді на роботи до Третього рейху, за приблизними підрахунками, було вивезено понад 28 тисяч жителів. Підготовка до вивезення населення Рівненщини розпочалася наприкінці 1941-го і тривала до березня 1944 року.


Наймасштабніші примусові акції на Рівненщині відбувалися у квітні-червні 1942 року. Кожному населеному пункту області було доведено план відправки людей до Рейху. Так, в Острозькому районі кількість визначених на роботу до Німеччини становила 1586 осіб. На станціях Здолбунів, Сарни було створено пересильні табори, в Острозі, Дубні, Дубровиці та інших містах — збірні пункти. На тих, хто відмовлявся їхати, чекало суворе покарання. Так, у селі Яринівка Березнівського району за супротив окупантам було розстріляно 375 мирних мешканців! Окрім Німеччини, робота українців використовувалася в Австрії, Польщі, Чехословаччині та Франції.

 

 

18.01.1942 — Рівне, перший ешелон з «остарбайтерами» вирушив до Німеччини.

 

Фото надано Держархівом Рівненської області.


Після звільнення у 1945-му остарбайтери, які поверталися на батьківщину, проходили так звану фільтрацію. Але багато з вивезених на німецьку каторгу людей так і залишилися лежати у чужій землі. А деякі, побоюючись репресій з боку радянської влади, не захотіли повертатися додому.


Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі 1946 року визнав примусову працю іноземців, яку використовувала нацистська Німеччина, злочином проти людяності та порушенням норм міжнародного права. У 1990-х роках уряд Німеччини виділив матеріальну компенсацію колишнім остарбайтерам. На той час у Рівненській області залишилося майже 10 тисяч живих остарбайтерів, які отримали гроші. У 1992 році СБУ передала в архів Рівненської області справи стосовно остарбайтерів, які після перебування на примусових роботах пройшли фільтрацію в управлінні Комітету державної безпеки України. Нині в Держархіві Рівненської області зберігається 28 783 картки на колишніх остарбайтерів, на 12995 з яких є фільтраційні справи СБУ.


За матеріалами Держархіву Рівненської області підготували Тетяна ПАНАСЮК та Олександра ЮРКОВА.

 

Знак «Ост» — розпізнавальна емблема примусових робітників.


Фото надані Держархівом Рівненської області.


Жертви двох тоталітарних режимів


У Національному музеї історії України в Другій світовій війні відкрилася експозиція, присвячена українцям, яких примусово вивозили на роботу в нацистську Німеччину. Саме в цей день 75 років тому вирушили перші ешелони з нашими співвітчизниками. Вони ввійшли в історію як остарбайтери, тому що зобов’язані були носити нашивки з написом «ОSТ», що означає «працівник зі Сходу».

 


Протягом Другої світової з території України в Німеччину нацисти відправили майже 2,4 мільйона осіб, що становить майже половину з числа всіх остарбайтерів, вивезених німцями з окупованих територій колишнього Радянського Союзу. Більш як півмільйона з них загинуло у фашистських спецтаборах.


Після перемоги над нацизмом додому повернулося майже мільйон вісімсот тисяч осіб. За словами президента Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність» Ігоря Лушнікова, у нацистських таборах думки про батьківщину допомагали їм вижити. Однак у СРСР на них чекала сувора перевірка, після якої багато хто став в’язнем уже сталінських таборів. Ці люди не могли навіть уявити, що після повернення їх вважатимуть не жертвами нацизму, а зрадниками...


За словами керівника Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, свої мемуари про той період видавали воєначальники та партійні діячі. А більшість остарбайтерів, які відчули на собі весь реальний тиск одразу двох тоталітарних режимів, так і пішли з життя, боячись навіть згадати про те, що їм довелося пережити. Тому історикам тепер доводиться по крихтах збирати будь-які згадки про ті події та відновлювати історичну правду.


Влад СЕМЕНЧУК.