За результатами ЗНО-2016 з трьох ключових дисциплін школярі Львівщини посідають друге місце в країні — після столичних однолітків. Порівняно з іншими регіонами тут найменша різниця в навчальних досягненнях сільських і міських учнів. У чому секрет, ще доведеться дослідити. «Проте це ще раз засвідчує: чутки про занепад української школи значно перебільшено», — вважає заступник директора департаменту освіти і науки Львівської ОДА Ігор Гайдук (на знімку). З такого оптимістичного висновку розпочалося наше інтерв’ю.
— Звісно, до ЗНО учнів допомагають готувати репетитори, — визнає наш співрозмовник. — Але це теж наші вчителі чи викладачі! Українська школа за всіх своїх недоліків може дати якісну освіту. Навіть якщо вона розташована у сільській місцевості. Тут є велика кількість закладів, відбувається боротьба за учня, профтехосвіта теж змагається зі школою за старшокласника. І якщо буде остаточно ухвалено новий закон «Про освіту», який передбачає профілізацію навчання у старших класах, це ще більше посилить конкуренцію.
Батькам дозволять вільно обирати навчальний заклад для дітей, місце реєстрації не матиме значення. Крім того, школам обіцяють більше автономії, фінансової й академічної, можливість самостійно розробляти навчальні програми у межах стандарту освіти. Це — революційні зміни. Боротьба за учня змусить покращувати якість освітніх послуг.
Батьки не зобов’язані «скидатися» на зарплати
— Ігорю Григоровичу, з початку цього року утримання шкіл переклали на місцеві бюджети. З державної скарбниці виплачуватимуть лише зарплату вчителям. Чи не призведе це до скорочення прибиральниць, охоронців? Чи не примусять батьків «скидатися» їм на зарплату?
— Батьківські внески, кошти фондів, які створюються при школах, не можуть використовувати на виплату зарплат. Ніхто не має права вимагати цього від батьків.
На забезпечення зарплат педагогам області маємо майже 3,8 мільярда державної освітньої субвенції. Ця сума забезпечить оплату праці педагогічним працівникам. Дошкільна та позашкільна освіта фінансується з місцевих бюджетів так само, як і обслуговуючий персонал у школах, фінансування якого з 2017 року перекладено на плечі місцевої влади. Чи є загроза його скорочення? Ми не знаємо. Рішення ухвалюватимуть на місцях залежно від спроможності місцевих бюджетів — зокрема, й щодо штатної чисельності технічних працівників.
Розраховуємо також на вирівнювальні дотації з державної скарбниці. Кошти на це закладено. Наразі важко сказати, яка сума загалом піде на зарплати. На початку року важко передбачити розвиток ситуації із наповненням бюджетів, тому що зросла «мінімалка» до 3200 гривень, окрім того, педагогів у нас підняли на два розряди вгору за єдиною тарифною сіткою, і це теж створює додаткове навантаження на бюджет.
— Скільки загалом шкіл і садків в області?
— Загальну середню освіту надають 1363 заклади, де навчається понад 264 тисячі дітей. За кількістю шкіл Львівщина посідає друге місце в країні (серед усіх областей). Щодо дошкільної освіти, то тут, на жаль, у нас не найкращий показник. Щоб записати дитину до садка, треба стати в чергу. Але тільки минулого року за рахунок будівництва, реконструкції та відновлення діяльності ДНЗ ми збільшили кількість нових місць на 978. Загалом у нас дошкільних закладів 815. У міських агломераціях — 316, на селі — 499, і незабаром тут відкриється ще один садок. Дошкільні заклади 2016-го відвідувало 73,3 тисячі дітей — порівняно з позаминулим роком більше на 2,3 тисячі. Але все одно дошкільним вихованням охоплено менш як половину дітей. На селі до садка ходить понад 20 тисяч малюків.
Якщо в глибинці в окремих населених пунктах садків немає, то в містах вони переповнені. Торік у межах програми «Електронна Львівщина» ми запровадили такий сервіс, як електронна черга до дитячих дошкільних закладів області. Він дещо полегшить життя батькам малюків, але ще потребує удосконалення.
Щоб школу не закрили, її профінансував район
— Якщо садків не вистачає, то шкіл — у надлишку?
— Причини переважно в демографії. Останніми роками поменшало дітей шкільного віку, і вже не потрібна така велика мережа закладів. У школах, які теоретично можуть бути оптимізовані, ми проводимо моніторинг якості освіти. Рішення про припинення, реорганізацію чи пониження ступеня навчальних закладів ухвалює місцева влада. У 2016 році створено 23 навчально-виховні комплекси «школа-садок». Торік запровадили законодавче обмеження — якщо в малокомплектній школі менш як 25 учнів, вона не фінансується з державного бюджету (окрім початкового рівня). Це не означає, що заклад автоматично закривається — місцевий бюджет може взяти його на фінансування.
— І такі випадки траплялися?
— Так. У Перемишлянському районі, коли районна рада не змогла ухвалити рішення про закриття чи пониження ступеня школи, що мала менш як 25 учнів, у селі Серники. Тому ця школа з 1 вересня 2016 року фінансується з районного бюджету. Нині більше повноважень передають на місця. Особливо там, де в межах адмінреформи створюються об’єднані територіальні громади. Наголошую, що рішення про закриття, перепрофілювання, реорганізацію, припинення діяльності навчального закладу ухвалюють винятково органи місцевого самоврядування.
— Скільки коштує бюджету середньостатистичний школяр?
— Підготовка одного учня середньої школи на Львівщині згідно з нормативом бюджетного фінансування коштує майже 10 тисяч гривень на рік, але залежно від кількості дітей у навчальному закладі вона може варіюватися від 9 тис. до 25 тис. грн. і вище. Найбільша — у малокомплектних школах.
— Скільки малокомплектних шкіл закрили в області?
— Торік припинили діяльність 20 навчальних закладів, у 18 — понижено ступінь. Наше основне завдання — забезпечити якість освіти. Її можна покращити через формування мережі опорних шкіл. Торік ми створили 20 таких закладів — у кожному районі по одному. За рахунок освітньої субвенції з держбюджету значно покращили їх матеріальну базу — на кожну опорну школу виділили майже по півмільйона гривень. Закупили мультимедійні комплекси, обладнання для кабінетів географії, хімії, математики, фізики та біології, покращили спортивну базу. Цього року на опорні школи об’єднаних територіальних громад теж буде виділено кошти — в рамках нової «Програми розвитку освіти Львівщини на 2017—2020 роки». На 2017-й на покращення матеріальної бази навчальних закладів передбачено понад 52 млн. грн.
— Яка ситуація з профтехучилищами?
— У нас є 51 такий заклад в області, зокрема 17 — у Львові. З нового року запроваджено новий принцип фінансування профтехосвіти. Заклади Львова фінансуються з міського бюджету, решта 34 — з обласного. Це створює додаткове навантаження на місцевий бюджет.
— За рахунок субвенції з держбюджету у 2017-му фінансуватимуть лише підготовку робітничих кадрів за 19 спеціальностями загальнодержавного значення, вісім з яких ваша область не готує взагалі...
— Решту має забезпечити обласний бюджет. Регіональне замовлення виконуємо на 86%. Готуємо фахівців з різних спеціальностей. Маємо, до речі, Стрийське ВПУ № 35 — єдине в країні, яке випускає бурильників свердловин для нафтової і газової промисловості.
Тут теж дається взнаки демографічна криза. Доводиться оптимізовувати мережу. Торік в області об’єднали два ПТУ. Щоб збільшити шанси на працевлаштування, в багатьох закладах надаємо учням інтегровані професії (дві в одній). Є потреба відкривати нові робітничі професії та спеціальності, а для цього треба забезпечити відповідну навчально-матеріальну базу та кадри, на що немає коштів. Ведемо серйозну розмову з профтехучилищами, щоб залучали роботодавців для впровадження нових технологій у навчальний процес. Маємо позитивні приклади, коли відомі виробники будівельних матеріалів відкривають на базі наших закладів навчально-практичні центри. Вкладають спонсорські кошти, надають сучасні матеріали та обладнання.
Високе і земне
— Уряд підвищив зарплати освітянам, але задоволені не всі. Чи не станеться так, що прибиральниця в садку отримає за січень 3200 гривень, а вихователька — 3300? Адже разом з підвищенням «мінімалки» ставки бюджетників прив’язали до прожиткового мінімуму (1600 грн.)?
— Така загроза є. Щоб зберегти міжпосадові співвідношення в оплаті праці, місцеві бюджети мають можливість встановлювати доплати, надбавки, премії певним категоріям працівників, та не всі мають на це ресурси. Серед педагогів у школах зрівнялівки не буде. Зарплата вчителя без категорії — трохи менш як 4000, а вищої категорії з доплатами — майже 5800 гривень. Але є ще такий персонал, як бухгалтери, методисти. Тут, на жаль, ситуація напружена. Окрім того, 974-ою постановою Кабміну передбачено різні терміни підвищення на два тарифні розряди посадових окладів та ставок зарплат педагогам — залежно від типів навчальних закладів та джерел їх фінансування. Якщо у школах це відбулося вже з 1 січня 2017 року, то в садках та позашкільних навчальних закладах, які фінансують з місцевих бюджетів, підвищення зарплат відтерміновано на 1 вересня. Хоча постановою зазначено, що місцеві бюджети мають право збільшити оклади раніше. У нас ситуація така: окремі райони в ліпшому випадку зможуть усе профінансувати згідно із законодавством. Тобто про дострокове підвищення ставок не йдеться. В районах хочуть побачити, як виконуватиметься бюджет хоча б за підсумками першого кварталу.
— Чи виплачуватимуть в області надбавку за престижність педагогічної праці?
— Так. І виплату за вислугу років, і надбавку за престижність. Як передбачено законом, до 20% від посадового окладу. Тобто тут є маневр — відповідно до спроможності місцевих бюджетів надбавка буде, а в якому розмірі — вирішуватимуть на місцевому рівні. Торік надбавка у нас майже скрізь була 20%, окрім Турківського району та окремих об’єднаних територіальних громад, де вона була меншою. Минулий рік закінчили без боргів із зарплат освітянам.
Закупівлю автобусів передали на рівень громад
— Чи є проблема зі шкільним транспортом?
— В області бракує майже 100 шкільних автобусів. У рамках програми розвитку освіти Львівщини ми планували 2016 року закупити 50 «Школяриків», але через блокування процедури торгів окремими учасниками конкурсу придбали тільки три. Тут дуже жорстка конкуренція між виробниками, дилерами, маємо судові справи, скарги до АМКУ, тому процес рухається повільно.
— Торік в Україні виник скандал із закупівлею харківських шкільних автобусів, які виявилися російськими, причому виготовленими на підприємстві оборонного холдингу. МОН було змушене надавати роз’яснення...
— Проблему досі не розв’язано. Ну як можна возити дітей учасників АТО на автобусах, комплектуючі до яких поставляють з РФ?! Торік наш департамент освіти і науки прописав в умовах тендера вимоги, яким російська техніка не відповідала (вимогу надати довідку торгово-промислової палати про походження товару Антимонопольний комітет скасував — Авт.). За технічними характеристиками ці автобуси не підходили, бо мали менш потужний двигун. Був ще один нюанс. Якщо брати новий автобус, треба формувати під нього ремонтну базу і повністю залежати від постачання автозапчастин з Росії. Водночас інші підприємства пропонували техніку, де більше половини комплектуючих — вітчизняного виробництва.
Торік саме дилери, які пропонують автобуси російського виробника, заблокували оголошений на Львівщині тендер. Наприкінці 2016 року ми закупівлю автобусів передали з області на рівень районів і об’єднаних територіальних громад. Це дуже правильне рішення. Рішенням обласної ради кошти розподілено на 20 районів та 16 ОТГ. На місцях видніше, які «Школярики» їм потрібні, оскільки вони співфінансують закупівлю.
Цього року теж маємо намір здійснити закупівлю автобусів, зокрема за рахунок державної субвенції. Для 23 ОТГ Львівщини передбачено виділити кошти на придбання шкільних автобусів за умови співфінансування з місцевого бюджету.
Освітяни розуміють, що в країні непроста ситуація. У січні наші педагоги зустрічали «Поїзд дружби» — понад 520 дітей та осіб, які їх супроводжували, з прифронтових районів Луганщини і Донеччини. Коштом обласного бюджету було забезпечено культурну програму на один день і триразове харчування. Гості мали змогу познайомитися з містом, відвідати філармонію, музеї, відпочити, знайти нових друзів. З 23 жовтня на Львівщині протягом місяця 25 педагогів зі сходу жили у вчительських сім’ях і викладали у місцевих школах. Натомість наші педагоги у той час перебували та викладали на Луганщині. Такі програми допомагають розвіювати міфи й об’єднувати країну. В бюджеті 2017 року закладаємо мільйон гривень на обмін, співробітництво між Донецькою, Луганською та Львівською областями. Ця ініціатива нашої обласної влади отримала підтримку на сході. Щоб відбувся обмін учнями, студентами, щоб школярі мали можливість відпочити тут, а викладачі, учні та студенти зі Львівщини поїхати на схід. Крім того, плануємо мільйон гривень закласти на підвищення кваліфікації наших вчителів. Можливо, організуємо для них літній табір або невеличкі курси. Педагогам бракує неформального спілкування, обміну досвідом навіть у межах своєї області, а це дуже важливо для професійного зростання.
Розмовляли Анна ЛУКАНСЬКА, Богдан КУШНІР.
Львів.
Фото Богдана КУШНІРА.
