Олексі Тихому 27 січня виповнилося б 90 літ. Він належав до тих особистостей, які все життя віддали боротьбі за утвердження української мови.

У поборюванні всебічних прав української мови, її статусної ролі в суспільному та громадянському просторах держави — на той час декоративної Української РСР — Олекса Тихий одним із найактуальніших завдань убачав те, щоб у рамках чинних законів усіма силами протидіяти активній русифікації усіх сфер життя.

У зверненні до «Редакції газети «Радянська освіта» (1972) Олекса Тихий констатує неприродний стан української мови на сучасній для нього Донеччині: «В Донецькій області зовсім нема або майже нема українських шкіл та дошкільних закладів, не демонструються художні кінофільми українською мовою, в тім числі українських кіностудій. Бібліотекарі, працівники книгарень, музеїв, палаців культури не знають української мови або зневажають її. Установи та підприємства послуговуються тільки російською мовою. Отже, практично проводиться дискримінація українців Донеччини і, звичайно ж, це веде до зниження рівня культури, моралі».

Цього листа О. Тихий завершив низкою пропозицій у царині освіти: 1) переведення всіх вишів, технікумів, ПТУ, шкіл на українську мову викладання; 2) не приймати вчителем будь-якого предмета людину, котра не знає, не шанує української мови та культури та ін.

У тому, що стосувалося мови, Тихий, за спогадами Є. Сверстюка, був непоступливим: «Його максималізм був станом душі».

Як пророче звучать його рядки, мовлені ще 24 квітня 1973 року в «Листі до Голови Президії ВР УРСР», особливо сьогодні: «Чи буде Донеччина через 10—20 літ складовою частиною української нації як форми спільності людей, об’єднаних єдиною територією, мовою, внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру? Думається, що не буде, якщо основний елемент духовної культури — мова — буде так інтенсивно витіснюватись у всіх сферах життя, особливо в закладах освіти».

Олекса Тихий у 1970-х роках обстоював повноту функціонування української мови й нагадував про це тодішнім можновладцям. Парадоксально, що на 26-му році Незалежної Української Держави вся спадщина Олекси Тихого надзвичайно актуальна, змінилися лише адресати офіційних звернень.

Анатолій ЗАГНІТКО,
професор.

 

ДОВІДКОВО

Олекса Тихий (народився 1927 р. на Донеччині, помер у тюремній лікарні в Пермі 1984 р.) — дисидент, правозахисник, мовознавець, один із засновників Української Гельсінської Групи.