Пригадується малодостовірний випадок, що нібито трапився на зорі становлення нинішньої африканської цивілізації. Одна з великих колоніальних держав під тиском міжнародного співтовариства добровільно надала незалежність тубільцям одного зі своїх заморських володінь. Як і належить у міждержавних відносинах, колишні колонія та метрополія обмінялися послами, а наступного дня надійшло тривожне повідомлення, що громадяни нового державного утворення з’їли Надзвичайного і Повноважного Посла великої держави...
Це спричинило глобальний скандал. Під час обговорення безпрецедентного в дипломатичній практиці інциденту на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй представник обвинувачуваної сторони — син вождя того племені, що з’їло іноземного посла, випускник юридичного факультету одного із престижних коледжів метрополії — сказав:
— У нас правова, демократична держава. А в правовій державі, як відомо, дозволено все, що не заборонено. Назвіть мені хоч один правовий акт, який би забороняв з’їдати Надзвичайного і Повноважного Посла. Немає такого акта. Отож і з’їли — тим паче що він був такий біленький і апетитний. Але ми не знімаємо із себе відповідальності за той вчинок і рекомендуємо позивачам реагувати на нього адекватно: оскільки у вас перебуває наш посол, то й ви маєте повне і законне право його з’їсти.
Аякже: маєте право...
