Самі б не впоралися

7 грудня 2014 року немолоде подружжя Осташкових із Верхньої Вільхової пам’ятає до найменших подробиць.

 

Координатор Тетяна Степикіна, мешканка Макарового Тетяна Крамар та інженер Олександр Прокопов.

 

— Піднялася, як завжди, о 6-й ранку, поставила тушити кабачок. Чоловік іще спав. Саме зібралася повернутися в кімнату, аж раптом почула якийсь тріск. Потім на мене щось звалилося — і я відключилася, — розповідає Надія Афанасіївна. — Чоловік прибіг, тупцює по мені, не бачить, що мене присипало. Тихенько стала його кликати. Коли відкопав, я була вся залита кров’ю. Але жива. Сусідка побігла до українських солдатів, які в нас на блокпості стояли. Їхня «швидка» хутко відвезла мене в Щастя, за 51 кілометр, а там одразу ж поклали на операційний стіл. Хірург казав потім, що в мене на голові можна було город посадити: суцільна глина, тирса й усе, з чого дім зводили.

Повернулася жінка додому через три тижні, а будинку, вважай, немає. Одні руїни. Ходила, гладила рідні стіни, ридала... Вони з чоловіком 25 років тут прожили, самі його будували й тепер у люту зиму залишилися без даху над головою. Два роки мешкали у квартирі дочки, яка теж, до речі, постраждала від обстрілів — жодного цілого вікна не залишилося. Так і тулилися там, поки в селі не з’явилася міжнародна організація NRC. На початку серпня 2016 року будинок почали ремонтувати, і буквально через 2,5 місяця Осташкови в нього повернулися.

— Сам би не впорався, — розповідає Юрій Олексійович. — На відновлення пішли всі наші заощадження, але основну суму вклала Норвезька рада у справах біженців. Усього витрачено майже 80 тисяч гривень. На свої пенсії — 1400 грн. і 1200 грн. — ми б ніколи будинок не відновили. У нас тільки на ліки йде тисяча гривень на місяць, за комунальні послуги минулого місяця заплатили понад 1700 грн. І господарства ніякого — хоч би курочка яйце знесла... Важкувато.

— Коли на початку серпня ми привезли матеріали, хазяїн дому Юрій Олексійович просто перемінився, — розповідає інженер-будівельник Норвезької ради у справах біженців Олександр Прокопов. — Таким його ніколи не бачив: очі загорілися, пожвавішав, начебто крила з’явилися. Він був щасливий. І я його розумію: чоловік зовсім втратив надію на відновлення будинку, адже сам не потягне, а допомогти нікому. І раптом допомога прийшла. А у Білогорівці ми допомогли відновлювати дім одній самотній жінці. Коли закінчився ремонт, я приїхав сфотографувати об’єкт для звіту, то вона вдягнула свою найкращу сукню. Розповіла, що росла сиротою з 14 років і нині живе сама. Я був першим, хто їй допоміг. От заради таких людей є сенс працювати.

І працюють. Якщо в перші роки військового конфлікту мешканцям давали матеріали — скло, плівку, шифер — то тепер взялися за більш серйозні роботи, повністю відновлюючи житло. Останні великі ремонти проводилися в трьох будинках Станично-Луганського району: один у Верхній Вільховій і два в Макаровому. Але найбільше осель зруйновано в самій Станиці Луганській. Деякі вулиці й нині перебувають під обстрілами, тому будівельників до робіт поки що не допускають.

— Щойно ситуація більш-менш стабілізувалася, у числі перших саме NRC почала роботу з відбудови житла, — розповідає депутат. — Команда працює дуже системно й професійно. Третина всіх будинків відновлюється саме за допомогою цієї організації. І це істотна допомога нашій території. Роздано до 15 тисяч штук шиферу, понад 7 тисяч квадратних метрів скла. Уже з цих цифр можна уявити масштаби руйнувань. NRC узяв на себе майже 30% проблем, що виникли у зв’язку з проведенням АТО.

Депутат сподівається, що професійне, грамотне, системне ставлення збережеться й надалі, оскільки житлові будинки й приватний сектор залишилися без коштів, які виділяються з держбюджету. За рахунок державних грошей відновлюються тільки об’єкти соціального значення — школи, заклади культури й охорони здоров’я. До речі, обсяг роботи, який NRC виконує у Станично-Луганському районі, буде навіть збільшено.

Є ті, хто побоюється ремонту

Господарка будинку в селі Макарове Тетяна Крамар не приховує своїх емоцій:

— У нашому селі відновили 75 споруд. Кому вікна засклили, кому дах підрихтували, а мій, вважай, заново народився. Спасибі NRC, що допомогли. Адже якби це вчасно не зробили, усе взагалі могло б розвалитися. Стіна була зруйнована, дах розлетівся, вікна випали разом із рамами... Улітку 2014 року будинок так «стрибав» від бомбувань, що думали: розвалиться. А потім упали десь три снаряди. Будинок, два сараї, теплиці в городі — все зруйнувало. Ми з чоловіком сиділи в той час у льосі, тому й живі залишилися. Але лихо прийшло пізніше. Серце Володі не витримало всього цього й зупинилося. Торік поховала...

Я пережила дуже скрутні часи, бо не знала, як мені бути без хазяїна, як відновлювати будинок? Ми й до війни небагато жили. Як і багато хто тут. Зазвичай страждають ті люди, яким ніде взяти гроші й нікуди виїхати. Моя дочка з онуком живуть у Станиці, але нікуди не поїхали, бо нема куди й нема з чим. Я думала, війна — страшно. Але не настільки. Якби не допомога Норвезької ради у справах біженців, напевно, досі жила б у льосі. Зробили дах, нову підлогу, «биками» одну стіну підперли, щоб не впала. На всі роботи NRC витратив понад 30 тис. грн.

До речі, за словами інженера-будівельника Олександра Прокопова, деякі люди, особливо в Станиці Луганській, побоюються відновлювати свої будинки. Міркують так: якщо вони приймуть допомогу у вигляді будматеріалів, то потім, коли дім іще раз потрапить під обстріл, допомагати їм уже ніхто не буде. Існує, на жаль, таке психологічне гальмо.

— Доводиться переконувати людей усе-таки відновлювати свої будинки, бо споруди старі й можуть просто не дожити до кінця війни. Але все одно в окремих випадках будматеріали беруть, а відновлювати не квапляться. А нам треба, щоб об’єкт був відремонтований.

Павло ВОРОНЦОВ.

Фото автора.

Луганська область.

 

ЦИФРИ

За словами депутата Станично-Луганської райради Юрія Гриценка, за роки бойових дій у районі пошкоджено майже 3300 будинків і повністю зруйновано до 300 житлових об’єктів. Особливо дісталося селам, що входять до Валуйської сільради, а також Станиці Луганській — до 2 тисяч об’єктів.

 

ФАКТИ

Координатор Норвезького фонду у справах біженців Тетяна Степикіна звертає увагу на те, що програму капітального ремонту зруйнованого житла уздовж лінії зіткнення в Попаснянському, Новоайдарському і Станично-Луганському районах NRC проводить за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців. Усього в 2016 році вдалося відновити 62 такі споруди, 42 з яких — у Станично-Луганському районі. У грошовому еквіваленті на такі ремонти було витрачено майже 420 тисяч доларів. А загалом торік за підтримки Агентства ООН у справах біженців відремонтовано приблизно 3 тисячі споруд середнього й сильного ступенів пошкодження.