Раптовий бій, колона в чистім полі.
Це наш дозор натрапив на фугас.
Шукають люк пітніючі долоні,
З’явився страх і зупинився час.
Тепер вперед, туди, де вітер виє
І в очі дме закопотілий дим,
Де між людей нахабна, як повія,
Старуха смерть сміється над усім.
Відкрив вогонь, там ворог без обличчя,
Так буде легше спати по ночах,
Не помічати, як мене покличуть
Вслід за собою у кривавих снах.
Один ривок, нарешті перемога,
Ні, не геройська, навпаки сумна.
Забути все і запитати в Бога:
Коли ж ця клята скінчиться війна?..
Віталій ПАХОМОВ,
підполковник,
учасник АТО.
