У столичній книгарні "Є" відбулася презентація збірки оповідань журналістки, медіа-експерта, письменниці Світлани Єременко "Терикони під літаком" (на знімку). Як каже авторка, ця книжка про життя, про людину у складному сучасному світі. Це якщо коротко, а загалом письменниця досліджує чимало явищ, з якими ми стикаємося останніми десятиліттями. В її оповіданнях драматизм людських стосунків, любов і зрада, падіння та пошуки себе, віра і сила духу... "Світ крізь жіноче серце" -- так влучно написав літературний критик Петро Сорока. Збірка має виразний соціальний характер і водночас вирізняється глибоким психологізмом.
До слова, програмне оповідання "Терикони під літаком", котре й дало назву всій збірці, ще в 2014 році увійшло до антології кращих українських соціальних оповідань ХХІ століття "Похід через засніжений перевал", куди потрапили, приміром, такі маститі письменники як Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Володимир Даниленко та інші. Додамо також, що журнал "Forbes Україна" включив "Терикони..." до п'ятірки літературних новинок сезону поряд із відомими зарубіжними авторами, виданими в Україні. Зокрема Поланіком, Уельбеком.
Чому "Терикони під літаком"? Просто авторка, а колись випускниця факультету журналістики Київського університету, за розподілом прибула, а точніше прилетіла, до Донецька. Звісно ж, найбільше враження ще з борту справили тоді терикони. Ну а далі покотилося життя-буття, яким його побачила і подавала у своїх репортажах журналістка. Тож одне з оповідань саме про це. Воно й єдине автобіографічне, зізнається Світлана, решта ж персонажів або вигадані, або мають реальних прототипів, яких колись довелося зустріти на своїй журналістській ниві.
Якщо ж говорити про "Терикони під літаком", то саме тут і приховується відповідь, чому Донбас, чому війна? Бо коли по всій Україні вже вирував вітер змін, у Донецьку функціонери не могли збагнути, що назад у "совок" уже не буде вороття і вони всіляко намагалися завадити демократичним процесам, а саму героїню оповідання переслідують за проукраїнські погляди аж буквально до звільнення. При цьому сказати, що героїня (чи авторка) розлюбила Донбас аж ніяк не виходить. Бо в оповіданнях -- і квіти на вулицях Донецька, і вистави в місцевій опері, і сучасні будівлі та зелені парки. Загалом в оповіданнях багато музики, творчості. Цим вона ніби хоче показати, що насправді Донбас різний: він поетичний, мистецький хоча й дещо застряглий у минулому.
Ситуація ж героїні то лише піщинка, насправді, так уже сталося, що на Донбасі побутувало погано приховане презирство до всього українського. І хоч героїня оповідання в суді обстояла свої права і її поновили на роботі, вона все-таки вирішила їхати з Донецька. Тож її літак бере курс на Київ. І коли син запитує "Мамо, а куди ми летимо?", чує у відповідь: "Ми летимо туди, де легше дихається".
-- Сьогодні те, що сталося зі мною, здається якимось дріб'язком, порівняно з тим, що переживають українські патріоти у розбурханому російською пропагандою і військовою агресією Донбасі. Хоча, з іншого боку, "Терикони під літаком" пояснюють, що це почалося не зараз, не через Майдан, як вважають багато хто. Звичайно, коли я писала про це, не могла й уявити, настільки страшніші речі відбуватимуться, -- каже Світлана.
І додає, що перед Майданом оригінал -- макет книги вже був готовий і навіть мала пропозиції від видавців, але відбулася революція, загинули люди, потім анексія Криму, війна на Донбасі. І тоді подумалось, згадує Світлана, що мабуть, не час, не до книжок.
Але торік Спілка письменників України спільно з Київською міською державною адміністрацією започаткували проект "Перша художня книжка автора". 13 авторів з 50 претендентів стали переможцями, зокрема і Світлана Єременко. Книги були видруковані, автори отримали свої екземпляри, а решту накладу було безплатно передано до столичних бібліотек.
-- Потім моя книжка отримала першу премію "Літературні відкриття року". Інформація розійшлася, люди почали телефонувати, запитувати через Фейсбук, де можна придбати збірку. Але у продажу її не було. Тож вдячна видавництву "Український пріоритет" і видавцю Володимиру Шовкошитному за перевидання книги. "Терикони..." були представлені на Форумі видавців у Львові і тепер продаються у книгарнях України, -- каже Світлана.
...Я взяла "Терикони..." до рук. Сіла і зачиталася. Таке враження, що деякі її жіночі персонажі -- це фактично я. Адже так само любила, так само зраджували близькі (як здавалось) люди, так само виживала в непростому нашому світі. Читаєш, а в якийсь момент ловиш себе на думці: це ж про мене! Те само, мабуть, можуть сказати багато хто з читачок. Утім, чоловіки в оповіданнях Світлани теж не обділені увагою. Ну, і звісно ж, захоплює мова, якою написана книга. Вона соковита, різнобарвна, поетична, що й ставить автора в один ряд із маститими майстрами пера.
Загалом, читаючи оповідання, інколи ловиш себе на думці, що описані саме нинішні часи. Світлана підтверджує, що коли розмістила уривок із "Донецької балади" у Фейсбуці дехто подумав, що йдеться про нинішню ситуацію, хоча в оповіданні екскурс у 90-ті роки.
-- Або скажімо "Сповідь наркомана". На Донбасі ця проблема була завжди досить гострою, а зараз вона ще більш актуальна. Бо кордон відкритий, рікою тече контрабанда. Знову ж у мене є оповідання "У прірві" про дівчину, яка потрапила в сексуальне рабство. До речі, у неї є реальний прототип. Коли я ще працювала в Донецьку, наш прес-клуб співпрацював із Лігою ділових жінок, які й допомагали дівчатам, котрі потрапляли в біду. І коли я обрала цю тему, вирішила поспілкуватися з однією з тих, хто проходив психологічну реабілітацію в центрі Ліги. Тепер ця проблема, на жаль, також дуже актуальна, бо на окупованих територіях зникають люди. І ніхто на сьогодні не може сказати, скільки таких і тим паче -- яка їхня доля. Тому фактично не підозрюючи, написала й про день сьогоднішній. На жаль...
Але книга не лише про драматичні події, там багато кохання, щирих стосунків, емоцій і почуттів, вишуканої еротики. І все це вимальовано дуже соковито і навіть поетично.
"Їй подобалося розкинутися на пляжі і вивчати людей. Вони їй чомусь нагадували лінивих велетенських мурах, що об'їлися пісочного торту і так на ньому і лишилися валятись", пише від імені своєї героїні Емми із "Самотнього еротомана" авторка. Сама ж Світлана розповіла, що ще із студентських років цікавилась психологію і через її призму намагається зрозуміти вчинки людей. Тож ці свої знання вона застосувала і в оповіданнях, огорнувши у гарну художню форму.
***
"Прочитавши цю книгу, я в кожній героїні побачив пані Світлану. Її героїня -- сучасна, пристрасна, ніжна, але водночас час вона соціально активна і може за себе постояти", -- зазначив під час презентації директор видавництва "Український пріоритет", де вийшла друком книга, Володимир Шовкошитний.
"...Історія країни -- в історіях про... кохання, гідність, зраду, віру, любов до батьківщини. Загальне і загальнолюдське, що виростає з приватного й особистого. З тих маленьких трагедій і великих злетів, котрі роблять людину загартованою і непереможною", -- так коротко, але влучно охарактеризувала книжку Світлани Єременко "Терикони під літаком" відома письменниця Ірен Роздобудько.
"Захопливий сюжет, інтрига, стрімке наростання подій -- ось що головне для стилю Світлани Єременко. Вона зацікавлює читача, змушує його дочитати книгу чи бодай окреме оповідання до кінця, збурює його уяву і залишає в душі помітний слід. Її оповідання читабельні, психологічно напружені. А ще вони дають змогу навіч побачити донецьку дійсність і глибше зрозуміти причини нинішньої кривавої війни", -- каже Петро Сорока, письменник, літературознавець.
Героїні оповідання "Самотній еротоман" Еммі Суховій належить така фраза: "Описуєте, немов кладете мазки яскравих фарб на полотно". Щось схоже можна сказати і про збірку оповідань Світлани Єременко.
Фото надано автором.
