«Баламути» — нещодавня прем’єра Одеського обласного академічного російського драматичного театру за п’єсою Володимира Гуркіна, автора легендарного спектаклю «Любов і голуби», спричинила в місті справжній бум серед глядачів: квитки було продано за два тижні до вистави. Чотири заслужені артисти України блискуче демонстрували цього вечора свою гру на сцені одного з найстаріших театрів міста. Комедія «Баламути» дотепним одеситам припала до душі, свідчення успіху — хвиля оплесків, розкішні букети артистам і режисерові Олені Пушкіній.

 

Глядачі, які зібралися в затишному залі в центрі Одеси на прем’єру, добре знали, що за тиждень до вистави в театрі відбулися чергові збори трудового колективу, присвячені захисту директора театру — заслуженого працівника культури Олександра Копайгори. Колектив став горою за свого багаторічного керівника, якому колишнє керівництво Одеської обласної державної адміністрації часів Міхеїла Саакашвілі наполегливо «радило» не брати участі в конкурсі на посаду директора театру.


Дія контракту в Олександра Копайгори закінчилася. Обласна державна адміністрація оголосила конкурс, у якому на цілком законній підставі вирішив брати участь і Копайгора, який очолює театр із 2002 року.


Коли Олександр Євгенович відмовився виконувати «рекомендації» ОДА щодо зняття своєї кандидатури, конкурс скасували з надуманих причин. Скасували його і вдруге. Щоправда, тепер причиною відмови став острах чиновників вступити в конфлікт із деякими громадськими організаціями, не задоволеними, зокрема, й тим, що в російському театрі не ставлять вистави українською мовою. Пригадали директорові театру й факти здавання у період передвиборних кампаній театральної зали політичній партії, яка в принципі «провалилася» на виборах. І багато чого іншого, абсолютно не пов’язаного з творчою діяльністю театру, пригадали авторитетній в Одесі людині, щоб не допустити її до конкурсу.


У зверненні трудового колективу до Президента України Петра Порошенка, голови обласної державної адміністрації Максима Степанова, депутатського корпусу обласної ради артисти, художники, реквізитори, костюмери, гримери дивувалися: «Ніхто не може пояснити нам, чому ні творчі успіхи, ні проведення зусиллями наглядової ради та спонсорів заходів щодо ремонту й модернізації театру не беруться до уваги, коли йдеться про подальшу долю театру. Колективу не пояснюють причин постійного морального тиску на директора. За роки керівництва театром Копайгори завдяки творчим досягненням театр отримав звання академічного, його нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, проведено 9 творчих фестивалів.

За ці роки багато акторів стали заслуженими й народними артистами України, одержали нагороди Президента України й Верховної Ради України, Міністерства культури».


До слова, Одеський театр російської драми став піонером у процесі декомунізації. Задовго до офіційного рішення Верховної Ради щодо декомунізації Олександр Копайгора домігся, щоб з офіційної назви театру було прибрано іменне згадування більшовика Іванова, який був головою Одеського губвиконкому. Ім’я полум’яного більшовика театр носив 60 років. До скількох кабінетів довелося завітати директорові театру Копайгорі, щоб переконати зняти з прапора театру іменне згадування.


У листі трудового колективу, про який йдеться, сказано про те, що свого директора скривдити не дадуть і вимагають дозволити йому брати участь у конкурсі.


До конкурсної комісії звернулися Дмитро Богомазов, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Тараса Григоровича Шевченка, і заслужений діяч мистецтв України, драматург Олександр Мардань. Вони рекомендували конкурсній комісії призначити Олександра Копайгору на посаду директора театру.


У нинішнього директора є мотиваційний план роботи, творча платформа на найближчі п’ять років. Він планує ввести в репертуар театру п’єси класиків української драматургії, домогтися участі театру в міжнародних фестивалях у Німеччині, Ізраїлі, Польщі, Грузії, Україні.


Нині в театрі триває зміна поколінь. І, як ніколи, дуже важливо не розгубити творчий потенціал. До трупи було прийнято 38 молодих артистів, переважно випускників театральних вишів країни.


Громадськість міста не очікувала, що ситуація з конкурсом на посаду директора комунального підприємства «Одеський обласний академічний російський драматичний театр» стане такою напруженою. Не очікувала, бо театр перебуває на творчому злеті, щорічно тішить глядачів прем’єрами.


До участі в конкурсі комісія допустила вісьмох осіб. Серед них — колишній юрист і податковий інспектор, журналіст, директор культурного центру, продюсер, театральний режисер. Усі вони, згідно з поданими документами, — люди, які мають досвід у своїй галузі трудової діяльності. І дай Боже їм брати активну участь у конкурсі, змагатися у баченні розвитку театру та перемогти в цьому конкурсі. Громадські організації, про які згадувалося, до цих конкурсантів претензій не мають. І не можуть мати, бо серед претендентів більшість людей не проживають в Одесі й тому не відома городянам їхня творча й життєва позиція.


Відомо, що той, хто перебуває на гребені хвилі, змушений боротися і з піною. Заслужений працівник культури України Олександр  Копайгора своїх огудників піною не вважає. Такої само думки й трудовий колектив театру. Вони просять лише про одне — не змішувати мистецтво та інтриги. Від цього програють усі — насамперед глядачі й творчий колектив театру, який не жевріє, а горить нині завдяки творчому сплеску, енергії та бажанню працювати.

Одеса.