Спільний проект «Голосу України» і Луганської обласної військово-цивільної адміністрації
Пенсіонерка Валентина Юрченко, як і багато інших мешканців, опалює житло вугіллям.
Утеплення фасаду школи-інтернату.
Майже всі будинки відновлено
Шахтарське містечко Гірське розташовано поруч із лінією вогню, і таке сусідство по-своєму формує характер цього населеного пункту. В 2014—2015 роках бойовики не пошкодували для нього вогню та металу, спотворивши майже 170 об’єктів: житлові будинки з господарськими спорудами, соціальні об’єкти — лікарню, школу-інтернат тощо. Однак шахта «Гірська» не зупинялася навіть у найтяжчі дні обстрілів. Чутно гуркіт гармат і сьогодні, але жителі міста вже реагують на них спокійно.
Буває, звичайно, що хтось перехреститься та прошепоче «Хай бог милує!», а хтось погрожує кулаком у бік бойовиків, а так — усе спокійно. Якби не розбиті будинки на околиці, то можна подумати, що війна оминула це містечко. Але це не так.
Передусім Гірське відновлювало свою соціальну сферу, потім житлові будинки. Головне фінансове навантаження в цьому процесі взяли на себе міжнародні організації і фонди, а найактивніша допомога надходить від Норвезької ради у справах біженців. Школу-інтернат, наприклад, відновили одразу — у 2014 році, лікарня простояла півроку, і тільки потім її почали ремонтувати. Будматеріали дали норвежці, гроші на виконання будівельних робіт виділила зі свого бюджету Попаснянська райдержадміністрація. Уже відновлено 90% житлових будинків.
Милосердя навчаються разом
Біда багато чого навчає. Мешканців Гірського вона навчила терпіння, милосердя, а також розбурхала в них почуття патріотизму, про що раніше вони, можливо, ніколи не замислювалися. Не можна сказати, що тут немає сепаратистських настроїв. Є, звичайно. Проте агресивних позицій при цьому люди не займають. В їхніх міркуваннях немає політики, а негативні вияви, найімовірніше, формуються під впливом ставлення до існуючої влади, а конкретно до того, що ця влада робить для вугільної галузі. Хоча, чи то через патріотизм, чи з милосердя, помешкання переселенцям у Гірському здають тільки за квартплату і зверху нічого не беруть.
А переселенців тут багато. До війни населення Гірського становило понад 10 тис. осіб. Свого часу у зв’язку з бойовими діями частина людей виїхала, і чимало з них не повернулося, натомість з’явилося півтори тисячі переселенців. Крім того, в 2016 році в адміністративну структуру міста додали село Оріхове. Раніше воно підпорядковувалося Голубівській раді, яка перебуває на окупованій території, тому Верховна Рада ухвалила рішення щодо перепідпорядкування села. Сюди, у Гірське, з окупованого Первомайська перебралася також адміністрація державного підприємства «Первомайськвугілля» і гірники, які раніше працювали на окупованих нині шахтах. Тож усі півтори тисячі переселенців — це переважно представники вугільного виробництва — керівники, фахівці, робітники. Апарат «Первомайськвугілля», наприклад, на 70% складається з переселенців. Одне слово, чужих чи зайвих у Гірському немає.
Квартири в місті недорогі. Кажуть, трикімнатну тут можна купити навіть за 50 тис. грн. Оскільки комунальні послуги дуже дорогі, переселенці відмовляються орендувати більші площі і віддають перевагу однокімнатній квартирі, яка стане на місяць у 800—900 грн. Це ще якось уписується в сімейний бюджет. На ринку нерухомості трикімнатні квартири продаються погано, незважаючи на вже зовсім смішну ціну — 2,5—3 тис. доларів.
Процес міграції шахтарів триває. І сьогодні вони залишають окуповану територію і їдуть у Гірське, Золоте, тому що тут є шахта, робота. Як розповідають гірники, нещодавно в Кіровську (Голубівці) закрили шахту «Родина», і сотні чоловіків залишилися без засобів до існування. Як бути? У відповідь на це активізувалася «народна дипломатія»: робітники «Первомайськвугілля» почали запрошувати колег на українські підприємства. Аргументи наводять вагомі: гарна зарплата і перспектива. Для тих, хто не хоче залишати квартиру або садибу та вивозити родину на українську територію, шахтарі бачать вихід в організації вахтового методу. Проблема тільки в тому, що Гірського тепер не можна дістатися напряму, а тільки через Донецьку область.
Відомо, що пункт пропуску в Золотому, який розташовано поруч, не функціонує, і його долю навряд чи буде визначено найближчим часом.
Деякі гірники та фахівці «Первомайськвугілля» вивезли свої сім’ї з окупованих територій до сусідніх міст — Попасної і Лисичанська, багато хто залишив дружин і дітей на тому боці, а тепер відвідує їх кілька разів на місяць. Але деяким чоловікам не можна показуватися в «ЛНР» у жодному разі, якщо вони не хочуть «піти в підвал». Один значиться в списках бойовиків через те, що вивісив український прапор, другий за те, що напував бійців ЗСУ чаєм і надавав свою ванну, щоб хлопці могли помитися. Гірники розповіли багато цікавих історій, але попросили не розголошувати їх, адже і у Свердловську (Довжанську), і у Красному Лучі (Хрустальному), і у Стаханові (Кадіївці), і в Антрациті залишилися родичі, близькі люди. Ризикувати їхнім здоров’ям і життям просто злочинно.
Громада обіцяє бути сильною
Шахта «Гірська» — містоутворююче підприємство, до того ж єдине в населеному пункті. Але основні податки на час АТО воно відраховує в бюджет Попаснянського району. Якби в Гірському було створено територіальну громаду, податки отримувала б вона. Однак процес об’єднання затримують серйозні обставини. Про своє бажання стати членами громади заявили селища Золоте, Новотошківське та ще низка найближчих населених пунктів. Однак у Новотошківському створено військово-цивільну адміністрацію, і на цьому етапі селище не може приєднатися до Гірського, оскільки за законом таке рішення приймає тільки громада, а не ВЦА. Об’єднати території — вигідний варіант для невеликих шахтарських селищ. Крім того, що гроші залишатимуться у громаді, усі необхідні структури — і податкова, і Пенсійний фонд тощо працюватимуть на місцях, не потрібно буде їздити до районного центру. Сьогодні, щоб дістатися Попасної, потрібно 10 літрів бензину, а це — 200 грн.
Громадським транспортом теж їхати не вигідно: якщо до двох годин дня не вибрався з району, то додому вже не потрапиш. У міськраді підрахували: якщо держдотації спрямовуватимуть на медицину, освіту, як це прописано в законі, то громада буде сильною.
Луганська область.
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
В. о. міського голови Гірського Олексій НЕВЕЧЕРЯ:
— Через ситуацію, що склалася, землі навколо міста належать то окупованому Кіровську, то іншому населеному пункту. У нас немає чітких меж. Чекаємо, що депутати Верховної Ради внесуть у Земельний кодекс необхідні зміни для врегулювання цього питання. Усе, що було потрібно, — ми зробили. Свої пропозиції надала Луганська облдержадміністрація. Сьогодні чекаємо на перспективний план, затверджений парламентом, із запропонованими змінами.
Два місяці тому у селищі Золотому, що розташоване безпосередньо поблизу лінії розмежування, за допомогою «Первомайськвугілля» відновлено роботу дитячого садочка. Дітей тут небагато — до 20 осіб, але йдеться не про відвідуваність.
Відновлення цього об’єкта — реальний доказ соціальної підтримки людей, турботи про них, незважаючи на зону бойових дій. Люди повинні розуміти, що вони потрібні державі.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
