Чому вітчизняні молочники експортують туди, де якість -- не головне.
Українська молочна галузь відкриває нові ринки збуту. Зокрема, перші партії вершкового масла поставлено в Пакистан та Індію. Зростають обсяги реалізації цього продукту до Об’єднаних Арабських Еміратів, Ізраїлю та Лівану. За словами провідного аналітика Ради з питань експорту продовольства Анни Бурки, з 2013 року спостерігається тенденція до скорочення частки сиру в експорті з 43% до 7% у 2016-му. Натомість збільшуються обсяги продажу сухого молока — з 9% до 34%.
Загалом стан вітчизняної молокопереробної галузі не викликає особливого оптимізму. Про це йшлося і під час конференції «Виклики, стратегії та інновації в молокопереробному бізнесі-2017». Захід відбувся в Києві за підтримки Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН та Європейського банку реконструкції та розвитку. Директори підприємств скаржаться, що минулий рік запам’ятався їм скороченням поголів’я ВРХ (зокрема корів на 3%), зниженням виробництва молока та експорту основних молочних продуктів. Крім того, у другому півріччі істотно зросли закупівельні ціни на сире молоко — на 40—55% залежно від ґатунку.
Сподівання, що відкриття ЗВТ зітре для нас експортні кордони з країнами об’єднаної Європи, не завжди справджується. Головною перепоною залишається якість вітчизняних молокопродуктів. Адже заводи значну частину сирого молока збирають з приватних подвір’їв. Така сировина не може використовуватися на харчові цілі за стандартами Євросоюзу. До того ж українські заводи полюбляють домішувати до своїх виробів пальмову олію. А в ЄС молокопродукт не може містити рослинні жири. Тому як один з перспективних експортних для України напрямів учасники конференції розглядали Субсахарську Африку.
Як пояснив економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН Андрій Ярмак, просуваючи українську продукцію на ринки країн Субсахарської Африки, такі як Ефіопія, доводиться долати інфраструктурні проблеми (відсутність холодильників, погані дороги тощо), а також політичну нестабільність. Тим не менше, це ринки, які зростають і можуть забезпечити стабільний збут.
Для цих країн притаманною є велика частка населення в активному віці (15—44 роки). Імпорт сільгосппродукції швидко зростає, а потенціал споживання в середньому порівняний з Китаєм, вважає Андрій Ярмак.
За оцінками директора PanAfrіcan Tradіng Allіance Артема Гудкова, загальний імпортний ринок Африки по «молочці» — майже 4 мільярди доларів. Тобто в 250 разів більше, ніж річний експорт України у цьому сегменті.
Ключові покупці такої продукції — Нігерія, яка завозить її до 10%, Ангола (4,4%), Сомалі (2,6%), ПАР (2,5%) і Судан (2,4%). Основна товарна позиція — сухе молоко миттєвої розчинності.
Та й ці ринки підкорити не просто. Власник підприємства у Південно-Африканській Республіці Наталія Закряченко радить підприємцям: «Підтримка персональних знайомств і цілеспрямований активний маркетинг — ваші ключі. Як мінімум, це виставки, виставки і ще раз виставки...» Але на руку українським виробникам, які освоюють африканські ринки, — специфічне ставлення там до якості продукції.
— Пальмова олія — це частина їхнього життя. Вони у ній курку смажать, а ви, — звернувся до підприємців Артем Гудков, — боїтеся додати її в молочні продукти. На жаль, там мало у кого якість викликає інтерес. Кількість людей, котрі нею переймаються, настільки невелика, що заради них в Африку йти немає сенсу. Якщо ваш товар розраховано на масовий ринок, то йому не цікава якість, головне — цінова політика.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
