Вгадайте, скільки потрібно часу, щоб вкопати в землю три стовпи, протягнути між ними сотню метрів кабелю і приєднати лінію електропередач до приватної хати? Либонь, бригада непитущих монтерів подужала б цю роботу днів за два. А от компанії «Херсонобленерго» не вистачило і... трьох років. Зате папірців чиновники та енергетики понаписували одне одному стільки, що можна було б ці три роки взимку грубу топити.

Три роки вся ця поважна кумпанія розумників знущається над родиною скадовчан Смазнових. Ще 2002-го пенсіонери Володимир та Галина Смазнови взяли у Скадовської міськради в оренду 0,7 гектара землі, щоб збудувати хату дорослій доньці. Зводили її разом, власними руками. Справили новосілля, і залишилося тільки підключити домівку до електропостачання.

Спершу все йшло як годиться. Уклали з енергопостачальною компанією «Херсонобленерго» договір про приєднання до електромереж за номером 86223/42899. Згідно з цим документом, компанія зобов’язалася підключити будинок на вулиці Олеся Гончара,16 у Скадовську до енергопостачальної лінії, а замовник повинен був розробити проектну документацію та оплатити послуги. Проект родина надала і того ж 2014-го перерахувала компанії згідно з договором 4560 гривень. За підрахунками Володимира Івановича, «лампочки Ілліча» у доччиній оселі мали засяяти через лічені місяці — ну що там ті три стовпи поставити та нитку кабелю між ними кинути? Проте минув місяць, другий, рік. А навіть ознак початку робіт не було!

Обіцянка-цяцянка

Кинувся Володимир Іванович писати до «Херсонобленерго» запити. І справно отримував відповіді. Спершу йому пояснювали, що під нову ЛЕП треба виділити земельну ділянку, а це час. Зрештою, її Скадовська райдержадміністрація під лінію електропередач надала — з дня підписання договору минуло «якихось» три місяці. Потім компанія почала розробляти документацію із землеустрою та заходилася погоджувати папери з тією ж райдержадміністрацією, міськрадою, районним відділом містобудування та архітектури. Все погодили, аж тут з’ясувалося, що земельна ділянка під лінію електропередач не має кадастрового номера, а для його формування треба вносити зміни у документацію. Зміни внесли, і їх РДА тріумфально затвердила вже 17 лютого 2015 року. Однак тут втрутився районний відділ Держгеокадастру, котрий вніс свої зауваження. І на тому все будівництво закінчилося, ще не почавшись.

Як повідомив Володимиру Івановичу заступник голови Херсонської облдержадміністрації Ігор Шепелєв, «зазначені зауваження суперечать Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів», у зв’язку з чим «енергопостачальною компанією до Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області направлено оскарження». Оскарження закінчується тим, що «Херсонобленерго» повторно надає для погодження проект землеустрою щодо відведення в оренду отієї нещасної земельної ділянки площею дві сотки. І вже 2016-го отримує — ні, не погодження. А висновок із переліком недоліків.

Скарги і надії

Так воно й досі тягнеться. Чиновники пишуть папірці, хвора жінка сидить без світла, а її батько оббиває пороги писак. Аж до Києва дійшов — скаржився кільком народним депутатам, Президенту України, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини, до редакції «Голосу України». Тільки ще до ООН та ОБСЄ не дійшов. «Залишилося тільки померти, щоб доступ до світла отримати?» — безнадійно перепитує Володимир Смазнов.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.