Перший етап перетворень в одній із найбільших структур держави вже очевидний — втрата кадрів: подекуди роботу залишають найбільш досвідчені, змушені йти навіть ті, хто зберіг систему у найскладніші періоди. Далі буде ще гірше, прогнозують на місцях. Утім, прогнози різняться кардинально: у Києві їх малюють у яскравих фарбах (головний аргумент — реформу здійснюють професійні менеджери); прості виконавці називають реформу недолугою. Чому?
Ось декілька суджень із місць і конкретних прикладів.
Головний клієнт — пенсіонер
Дехто з досвідчених фахівців уже розкусив наміри реформаторів. Для них головне — прибрати до рук найбільш розгалужену структуру, що охоплює абсолютно всі села і міста.
— Ніхто не сумнівається, що у майбутньому «Укрпошта» перейде у приватні руки, перший крок до цього вже зроблено, і стане однією з найбільш прибуткових структур, — ділиться думками ветеран поштового зв’язку, який нині на заслуженому відпочинку. — Нові підвищені тарифи не дадуть прибутків системі поштового зв’язку. Чому? Та все просто — вони масово втратять клієнтів. Запитаєте, за рахунок чого ж тоді «Укрпошта» стане прибутковою? Тут також усе ясно як божий день.
За словами співрозмовника, дві третини нинішніх доходів поштовики отримують від доставки пенсій. «У ЗМІ з’явилася інформація, що після згортання діяльності частини банків таких клієнтів в «Укрпошти» додалося ще приблизно на сто тисяч, — веде далі чоловік. — У кожній області держави нараховується приблизно 300—500 тисяч пенсіонерів, це якщо брати невеликі і середні регіони, у великих, зрозуміло, цифра ще більша — 600—800 тисяч. Доставка пенсій — ось той коник, який у майбутньому витягне «Укррпошту» в число найбільш прибуткових структур. Удосконаливши цей сектор, можна отримувати чималі прибутки. Навіть якщо брати за доставку по одній гривні, щомісяця поштовики матимуть мільйонні надходження.
Нітрохи не сумніваюся, що реформована структура робить акцент саме на вдосконалення цього сегменту. Доставка газет у кращому разі відійде на другий план, доставлятимуть тим, хто сплачуватиме за новими тарифами. Втратять не тільки редакції, а й читачі: підвищення тарифів їм теж стане в копієчку».
Співрозмовник порівняв можливий вдосконалений механізм доставки пенсій із таким само значним поширенням, що його набула система під назвою «Нова Пошта».
— Ось чому «Укрпошту» готують до передачі у приватні руки, — ще раз наголошує чоловік.
Мудра порада: «Покажи роботу, а тоді — хоч мільйон зарплати»
Абсолютно всі поштовики, з якими спілкувався, проти того, щоб у газеті називали їхні прізвища. Навіть на умовах анонімності не кожен погоджувався на розмову. Одна з листонош нагадала прислів’я: «Мовчи, глуха, менше гріха». Зате згодився на розмову чоловік, який уже багато років працює листоношею. У такій професії представників чоловічої статі небагато. Каже, звик, подобається «не так сумку нести, як щодня з людьми зустрічатися і спілкуватися». Журналіст особисто побачив це, пройшовши з ним частину шляху.
— Я не проти високих зарплат чиновників, — каже чоловік. — Мене мама вчила не рахувати гроші у чужій кишені, а свої заробляти, з тим і живу. Читав і чув, що новому нашому київському начальству поставили зарплату в понад 200 чи 300 тисяч гривень на місяць. А чим вони її вже заслужили? Правильно було б по-іншому: покажи роботу, покажи результат, на що ти здатний, — тоді отримуй хоч мільйон. А тут усе навиворіт.
Чоловік зізнається, що така несправедливість чи не найбільше допекла на місцях простих працівників «Укрпошти».
— Де логіка, скажіть, будь ласка, — веде далі він. — Мені кажуть так: спочатку зароби, а потім — отримуй. Тобто крім доставки газет, пенсії, я ще маю продати своїм клієнтам товар на встановлену суму. Листоноші ходять, як віслюки, обвішані різноманітним крамом — від ковбас і консервів до зубних паст і щіток. А тут прийшла нова людина, ще пальцем не повела, щоб щось змінилося для нас на краще, а їй уже на блюдечку сотні тисяч подають. Вони там, у Києві, навіть не уявляють, наскільки цим збурили гнів проти себе з боку простих працівників.
— Якщо на зарплату чиновникам знаходять такі великі суми, то чи не правильніше було б спершу витратити їх на розвиток галузі, а тоді вже платити?.. — запитує листоноша. — Тоді б люди не тільки зрозуміли, а навіть аплодували такому рішенню. Нинішній підхід не додає авторитету реформаторам. Якщо хочете — це аморально. Коли твої підлеглі голі й босі, бо це справді так, із нашими зарплатами на хліб не вистачає, а у твоїх кишенях мільйони, то де справедливість? Нерозуміння керівником підлеглого не гарантує злагодженої роботи. Нагадайте їм про це.
Молода кров і досвід — гарантія успіху
— Реформу галузі слід проводити з урахуванням думок і пропозицій досвідчених фахівців цієї галузі, — каже ще один співрозмовник, який теж погодився на спілкування тільки на умовах анонімності. — Є гарний народний вислів: хто питає, той не блудить. Досвідчені фахівці «Укрпошти» є в кожному регіоні. Подекуди зустрічаються династії. Якби їхні думки і пропозиції поєднати з ідеями молодої крові, тоді б це була, мабуть, найуспішніша реформа.
Чоловік каже: якби його воля, зібрав би поради навіть тих, хто нині на пенсії, але своє життя присвятив галузі. «По-перше, ми б згадали про таких людей, — зазначає він. — По-друге, почули б їхні думки. Зрозуміло, що нині новий час. Та все одно досвід роботи з людьми ніколи, як мовиться, не старіє. Нехай би одна порада виявилася раціональною, але важливо, що людей вислухали, як кажуть, до них повернулися обличчям. Молоді реформатори роблять велику помилку. Вони вважають, що їхні пропозиції найбільш ефективні. Таке враження, що до них «Укрпошта» не існувала. У всі часи люди цінували людське ставлення до себе. А починається воно з простого — із спілкування. Я особисто, крім телевізора, наше молоде начальство ніде не бачив. Принаймні у нас воно не з’являлося. Зібрати пропозиції і поспілкуватися з людьми віч-на-віч — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Щоб заручитися підтримкою підлеглих, треба зустрічатися з ними, слухати їх і дослухатися до пропозицій, робити висновки. Кращого поки що ніхто не придумав. Тим часом і без нинішнього скорочення плинність кадрів у галузі значна».
Найчастіше змінюються листоноші
— Нові реформатори запланували значне скорочення кадрів, — каже один із керівників Центру поштового зв’язку. — Найбільш прикро, що йдуть досвідчені. Скажімо, оператори поштового зв’язку, які вміють працювати з комп’ютерними системами, знаходять роботу у торгівлі чи інших структурах. Знання здобули у системі пошти, а служитимуть іншим. Скорочення розпочали з великих відділень зв’язку. У невеликих селах на пошті давно вже працює одна людина (не беручи до уваги листонош). Тепер так само по одній людині залишиться у великих населених пунктах. У той час, коли завідувач відділення працюватиме з листоношами, відвідувачі змушені будуть чекати, чи як? Найвища плинність кадрів серед листонош пояснюється тим, що їм доводиться доставляти не тільки періодику, листи чи пенсію. Вони, даруйте, тягнуть на собі різноманітний товар. Потім звітують про реалізоване перед завідувачем відділення, підраховують дебет-кредит.
Походивши так деякий час, не виконавши план, люди пишуть заяви на звільнення. Вибирати є з кого, бо безробітних вистачає. Але більшість надовго не затримується.
Чи отримують законні 3200?
Як пояснили співрозмовники, задекларовані 3200 гривень мають тільки ті, хто працює на повну ставку, а таких не більше десятої частини. Решті перераховують суму на коефіцієнт, і насправді у них виходять приблизно ті самі гроші, що й раніше. Можливо, якихось 50 гривень набігає додатково.
А якщо скоротити кількість листонош, а вивільнені кошти доплачувати тим, які залишилися працювати? Виявляється, нічого з цього не вийде, бо один із показників оцінки їхньої роботи — так званий прохід відстані. Якщо листоноша долатиме подвійну відстань, за себе і за того, кого звільнили, доведеться все одно доплачувати.
Позбавили самостійності: ручне управління зі столиці — до села
Дивно, що сучасний менеджмент запровадив фактично ручне управління з Києва до села. Навіть керівник Центру поштового зв’язку тепер самостійно не може вирішити жодного господарського питання. А вони виникають часто. Конкретний приклад: взимку на одному з відділень вийшла з ладу система опалення. Керівник ЦПЗ звертався в область із проханням допомогти вирішити питання. З області повідомили в Київ. А мороз не чекає... На місці стали шукати знайомих, які б за спасибі врятували ситуацію.
— Навіть дріб’язкові питання роботи відділень зв’язку треба узгоджувати з областю, а їм — із Києвом, — каже співрозмовник.
Замість висновку: логічне запитання
— Що КАРДИНАЛЬНО змінив новий менеджмент у роботі поштовиків, точніше, де його можна побачити, щоб запозичити досвід? Якщо такі зміни є насправді, як їх відчули на місцях, залишившись із тими само зарплатами, у тих само старих приміщеннях, із тими само проблемами?
Записала Оксана ПАНАСЮК.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
P. S. Вельмишановні керівники «Укрпошти», ви не замислювалися над тим, чому ваші підлеглі на місцях готові спілкуватися тільки на умовах анонімності? Якщо не виносити сміття з хати — у хаті від того не стане чистіше.
