Система ProZorro повинна була побороти корупцію у держзакупівлях, зробивши їх максимально відкритими. Водночас вона мала зробити їх і максимально ефективними.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
В лютневому інтерв’ю інформагентству «Ліга. Бізнес» перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Максим Нефьодов (на знімку) зазначив:«Декілька днів тому ми перейшли рубіж в 500 000 тендерів. Сума економії оцінюється більш ніж у 10 млрд. грн.».
А сама ProZorro щотижня звітує про перемоги тижня, вказуючи економію 79% на картриджах для доочищення води, 75% — на закупівлі розробки проектно-кошторисної документації, 87% — на закупівлі послуг з дезінфікування та дератизації, 41% — на закупівлі хлібопродуктів, 66% — на закупівлі робіт з підготовлення будмайданчиків тощо.
Уся ця «економія» — брехня
Однак не всі поділяють цей оптимізм. Наприкінці минулого року в «Українській правді» було опубліковано статтю Ростислава Чайківського (на знімку) ProZorro: засіб для самореклами та обману», у якій, зокрема, він зауважив: «Доводиться із сумом констатувати, що проект ProZorro з хорошої ініціативи перетворився на засіб для самореклами та обману суспільства.
Насправді ж уся ця «економія» — нахабна брехня. Щоб це зрозуміти, потрібно глянути, як вона розраховується, і проаналізувати реальні закупівлі... Як пояснює методологія із сайту ProZorro, економія — це «різниця планової суми закупівлі та найкращої цінової пропозиції в аукціоні». Однак «планова сума закупівлі» — це лише стартова ціна для аукціону. Вона не має ніякого стосунку ні до попередніх закупівель, ні до бюджетів. Будь-яка людина, яка працювала у бізнесі, одразу розуміє, що це маячня. Навіть не схильні до корупції учасники торгів можуть ставити ціну, значно вищу за реальну, не витрачаючи зусиль на вивчення ринку, адже належно проведений аукціон все одно визначить справедливу реальну ціну.
Зате такий підхід відкриває чудові можливості для зловживань. Як ProZorro оцінює ефективність торгів? Ефективний покупець, який поставив ціну, близьку до ринкової, виявиться неефективним, і саме такі закупівлі, на думку команди ProZorro, «можуть бути цікаві представникам громадськості, з точки зору дослідження причин, що вплинули на низький результат». А от корупціонер, який завищив ціну утричі й вибрав переможця з ціною у два рази вище за ринкову, виявиться високоефективним прикладом для інших і створить значну економію. Додатково корупціонер має чим помахати перед суспільством, розказуючи, який він чудовий керівник».
Таким чином, питання реальної економії та її співвідношення з дійсними цінами на ринку та якістю товарів лишається відритим. Якщо не вірите, то ознайомтеся з коментарями у Фейсбуці тієї само ProZorro.
За нереальний демпінг нікого реально не покарали
«Цікаво, із чого той хліб робити будуть? Хтось рахував логістику? І чому горе-учасників не карають за демпінг, коли таких цін бути не може. Як наслідок — або неякісний товар, або потім буде коригуватися ціна. Тому говорити про перемогу пропоную за результатами оприлюдненого звіту про виконання договору, а не пустим вихвалянням».
«Ці ваші економії, особливо в будівництві, можуть для замовника виявитися просто катастрофою! Кошториси набираються за існуючими, дуже низькими розцінками і за поточними цінами на матеріали. Якщо хтось опускає ціну, то в мене виникає питання: він матеріали вкраде? Чи не виконає якісь роботи? У цьому сенсі ваша програма робить тільки гірше».
«А як прозорість бореться з шахрайством? У минулому році провели закупівлю через ProZorro щодо передплати періодичних видань на 2017 рік. І ось результат. Замість договору з Укрпоштою, з якою ніколи не було проблем, аукціон виграє ТОВ ІКЦ «Л.». Настає 2017 рік, уже лютий, але жодного журналу не побачили. Телефони не відповідають. Замість потрібної своєчасної інформації — претензійно-позовна робота. Але ж все прозорро... Як з’ясувалося, інші замовники, що проводили такі закупівлі та підписали договір з цією конторою, теж нічого не отримали. Невже досі не актуальний якийсь «чорний список» постачальників? Скарги подаються лише на замовників?»
Не подумайте, що ми проти системи та прозорості. Однозначно «за». Але є низка моментів, на які її авторам варто звернути увагу. Насамперед це свідоме демпінгування, яке обертається на підняття ціни на другий день після укладення договору. Колись Закон «Про здійснення державних закупівель» містив норму, за якою зміна ціни за одиницю товару в разі її коливання на ринку могла відбутися не раніше трьох місяців з дня укладення договору. Чи не час нам хоча б тимчасово повернутися до неї?
Позбутися ролі «злісного корупціонера»
До речі, створена DoZorro поки що замовникам особливо нічого не дає. Замовники мають можливість дати особисту відповідь на відгук про їх закупівлю, а в пошуку моніторити відгуки на закупівлі своєї організації.
Вибачайте, тендерному комітету, в якого зазвичай не один тендер, більше немає чим зайнятися? А всі учасники матимуть можливість докладно звітувати про знайдені порушення та свої дії у цих випадках, чи працюють з цим тендером громадські організації та які саме порушення ними було виявлено. Без питань. Але будьмо послідовними і контролюймо також недобросовісних учасників, а замовникам надамо можливість відхиляти пропозиції завідомо нечесних учасників хоча б за рейтингом DoZorro. Хто виграє від неякісного товару, ненаданих послуг чи постійного підняття ціни з боку учасника? Ми ж боремось за економію державних коштів? Але чомусь у цій ситуації замовникам наперед відведено роль «злісних корупціонерів», хоча не всі вони такі, якими їх так активно малюють, зазвичай для них це просто велике додаткове навантаження на добровільних засадах.
Шедеври бюрократії налякають будь-кого
Друге питання — це сам механізм паперового обігу. ProZorro мала спростити життя, але поки що це не дуже вдається. Кількість паперів зменшилася не набагато. Крім цього, їх тепер не лише треба просто підготувати-підписати, а й відсканувати, і вже в електронному вигляді направити через систему. За великим рахунком, кількість документів все ж варто було б намагатися зменшити. Навіщо переписувати в тендерній документації текст Закону «Про публічні закупівлі»? Хто його захоче прочитати, той це зробить, хто не захоче, той навіть тендерну документацію уважно читати не буде. Тим більш, що вся основна інформація викладається у додатках до тендерної документації — тут і технічні вимоги, і проект договору. Повірте, тендерному комітету вистачає і без того роботи. Для прикладу, чому перелік відкритих державних реєстрів оприлюднюється щороку до 20 січня. А те, що в січні починається більшість процедур, і замовники, коли щось зміниться, потім повинні будуть вносити зміни, нікого не цікавить? Крім цього, питання оформлення пропозиції на кшталт «підпис і печатка на кожній сторінці» часто заганяються до тендерної документації, і учасник просто його губить у тексті, а в результаті отримує відхилення своєї пропозиції.
Сам перелік документів та довідок може відлякати найсміливішого учасника. І саме тут варто більше уваги приділити їх уніфікації та спрощенню.
Візьмімо як приклад довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, котрі мають необхідні знання та досвід. З одного боку, замовники автоматично заганяють на кваліфікацію усі критерії, вказані в законі, не задумуючись, потрібні вони чи ні, з другого — довідки на зразок «працівники — директор, бухгалтер, менеджер» лише підтверджують той факт, що робиться це формально. Все просто: наявний папірець з назвою «довідка про працівників» — добре, немає — відхиляємо. Аналогічно й наявність обладнання. Так, є закупівлі, в яких учасник повинен мати певне чи специфічне обладнання, але в низці випадків знову ж формалізм — наявні комп’ютери та автомобіль.
Довідка на підтвердження відсутності обставин за ст. 17 начебто цілком логічна. Однак на практиці це формальний дублювання тексту статті 17 з часткою «не»: не має підстав, не було, не притягувався. І що це нам дає, крім зайвих паперів?
Однак, якщо вам пощастило виграти тендер, розслаблятися зарано. Адже у вас є 5 календарних днів для того, щоб в обов’язковому порядку надати документи, що підтверджують відсутність певних підстав. Зазвичай це довідка податкової про відсутність заборгованості зі сплати податків та зборів, яку дають протягом 5(!) днів і яка діє протягом 10(!) днів, та довідка МВС про відсутність судимості, яку дають у строк до 30(!) днів.
Таким чином, виграємо чи ні, а довідками варто запасатися наперед? Не все так просто. Тут варто знову ж таки читати ту саму тендерну документацію та додатки до неї, адже замовники вказують термін дії довідок, які ви маєте подати. Наприклад, «дійсна на дату подання», «документ повинен бути не більше тридцятиденної давності відносно дати подання». Але є і шедеври: «довідка МВС видана не раніше 5 календарних днів до дати оприлюднення на веб-порталі повідомлення про намір укласти договір». Враховуючи строк видачі довідки та той факт, що про дату, коли замовник вирішить розмістити намір про укладення договору, знатиме лише він, оскільки в нього є певний період для розгляду пропозиції, то складається враження, що цю довідку не візьме ніхто. Єдине, що обнадіює, це обіцянка Нефьодова в уже згаданому інтерв’ю: «Як мінімум в цьому році ми зобов’язані завершити юридично створюючу інтеграцію з основними реєстрами, щоб повністю перейти у безпаперовий режим торгів. Наприклад, є реєстр Державної фіскальної служби, щоб учасники не робили довідку про відсутність заборгованості перед бюджетом, реєстр МВС про те, що у вас немає судимості, і так далі». Хоча щодо довідки МВС, власне, є питання: чи дійсно вона потрібна? Все одно йде перевірка за Єдиним державним реєстром осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Крім того, перевіряється факт, що службова (посадова) особа учасника, яка підписала тендерну пропозицію, була засуджена за злочин, вчинений з корисливих мотивів, судимість з якої не знято або не погашено в установленому законом порядку. Але якщо така особа раптом і є в учасника, то підписати тендерну документацію може інша особа, яка не має судимості.
Водночас є велике питання стосовно доцільності відкритого поширення копій паспортів і трудових книжок працівників.
Систему PrоZorro та Закон «Про публічні закупівлі» варто допрацьовувати та удосконалювати не з теоретичної позиції (на словах там все чудово), її варто удосконалювати з урахуванням полегшення проведення тендерів замовниками, участі в них та зменшення паперового навантаження як на замовників, так і на учасників, а не максимальної зручності моніторингу активістами-контролерами, які навряд чи у своєму житті спробували провести тендер чи взяти в ньому участь.
Але в першу чергу варто в якийсь спосіб змінити підхід до торгів, у якому одна сторона вважає, що все можна виграти, варто лише дати певну суму кому треба, а друга виписує такі умови до тендера, що, як сказано в одному з коментарів у Фейсбуці, «простіше ядерну зброю купить, а не привезти до установи
замовника 100 кг ковбаси».
* Зорро (ісп. Zorro) — вигаданий персонаж, варіація на тему Робін Гуда, «герой у масці», який приходить на допомогу знедоленим жителям Нової Іспанії.
Вікіпедія.
