Дисграфію, дислексію, дислалію можна назвати «діагнозами» двієчників. На практиці це має такий вигляд: зошити червоні від виправлених помилок, школярик не може опанувати науку читання, вперто намагаючись читати слова з кінця чи переставляє склади. «Каша в роті» спричиняє кепкування з боку однолітків... Учителі незадоволені, батьки знервовані. Головні «винуватці» збентежені, розгублені, ображені...

 

Під час занять у логопедичній групі в дошкільному закладі № 132 діти малюють на текстилі.

Фото зі сторінки садка у Фейсбуці.

«Ятбслнлбл» — сьогодні це слово використовують у логопедії як приклад дисграфії. А насправді за ним ховається «Я тебе сильно люблю», написане дитиною, що не розрізняє на слух голосні і не розуміє, коли їх треба писати. Дисграфія та дислексія стають помітними вже в першому-другому класі і є ускладненнями не виявленої вчасно проблеми під назвою «фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення».


З кожним роком дітей, що страждають на розлади мовлення та уповільнення мовленнєвого розвитку, стає більше. «На початку 2000 років, коли ми, логопеди, обстежували дітей у дитсадках, то виявляли на одну групу по 1—2 дитини з мовленнєвими проблемами. Сьогодні ситуація майже з точністю до навпаки. Торік я обстежила 384 дитини. У 107 з них були порушення мовлення», — розповіла «Голосу України» логопед дитячого дошкільного закладу № 132 Оксана Гук.


Чому зростає кількість дітей, котрі мають мовні порушення? Медики досі не дійшли певного висновку. Список можливих причин складається майже із 40 пунктів, серед яких — патології під час вагітності та пологів, ускладнення від захворювань дитини, зловживання батьків, спадковість, екологія... Цікаво, що іноді проблеми можуть виникнути і від надмірного захоплення батьками так званим раннім розвитком дитини. «Не можна вчити дитину читати раніше, ніж вона почне вимовляти правильно всі звуки. Або хоча б уникати «проблемні» букви «ш», «с» тощо. Не так важко поставити звук, як зламати стереотип, — пояснює Оксана Гук. — Шкільні логопеди визнають, що 9-річній дитині поставити звук легше, ніж 5-річній, проте закріплюватиметься він значно довше через сформовану звичку. Це так само важко, як перенавчити шульгу писати правою рукою. Дитина так звикла і хоче говорити та писати, як їй зручно». А час підганяє. У 9 років у корі головного мозку «закриваються» зони, що відповідають за мовленнєвий розвиток. Звичайно, корекцію можна продовжувати, проте процес триватиме довше і складніше. Можна відкоригувати мовленнєві проблеми навіть у дорослої людини, але за умови, якщо вона має мотивацію і готова до праці.


Натомість у дошкільному віці подолати фонетико-фонематичне недорозвинення мови можна протягом року чи навіть кількох місяців. Оксана Гук переконана, що дитина дошкільного віку має побувати у логопеда в 1 рік, 3 та 5 років. У 5-річному віці мова дитини вже має відповідати нормі дорослого: вимова звуків, смислове наповнення, побудова речень... Як свідчить практика, якщо дитина до цього віку не опанувала фонетичну систему рідної мови, їй обов’язково потрібна допомога фахівця, бо самокорекція може тривати довго, важко і взагалі призвести до «ятбслнлбл»...


У київському дитячому садку № 132, де працює Оксана Гук, є дві спеціалізовані групи і логопункт. Таких садків у кожному районі столиці — кілька. І ще по два повністю спеціалізовані логопедичні садочки. На її думку, в Києві чи не найкраща ситуація в Україні з логопедичною допомогою дітям. Адже спеціалізовані групи формують з дітей, у котрих фахівці побачили проблеми під час обстежень, які щороку наприкінці зими проводять у кожному садку міста. Проте кількість дітей, які потребують такої допомоги, більша, ніж можуть її надати (а головне — профінансувати з місцевих бюджетів) дошкільні заклади.


У регіонах ситуація ще гірша. «Мої родичі живуть у Миколаївській області, — розповідає Оксана Гук. — І коли я приїжджаю туди в гості, до мене приходять займатися одразу по 20 дітей. Десь у райцентрі є логопеди.

Зазвичай платні. Але не у всіх є гроші і час возити туди дітей. Вихователі дитсадків та учителі малих шкіл також часто не зацікавлені рекомендувати дитину до спеціалізованих логопедичних закладів. Навіть якщо у дитини є серйозні проблеми, приміром, з інтелектом. Для малих шкіл, що бояться закриття, кожна дитина на рахунку. На жаль, часто саме цим керуються адміністрації».

тут немає нічого спільного з інклюзивною освітою, оскільки таким дітям не надається необхідна допомога і, відповідно, навчання не відбувається. Отже, щастить тим дітям, у яких відповідальні батьки, які усвідомлюють наслідки нерозв’язаної вчасно проблеми.


«Розмова з батьками — це певною мірою випробування, — зізнається Оксана Гук. — Є ті, хто воліє стати у позу страуса, знайти відмовки, згадавши всіх родичів, які, мовляв, теж погано розмовляли в дитинстві...

Корекційна робота потребує співпраці фахівців та батьків. Її ефективність залежить від багатьох чинників. Приміром, у нашому садку логопеди співпрацюють з вихователями, психологом, музичним керівником, інструктором з фізичної культури. Співаємо, танцюємо, розвиваємо моторику. Вдома логопедами стають батьки, які за допомогою спеціальних вправ закріплюють навички. Для результату потрібна співпраця. Це важче, ніж вдати, що проблеми не існує. Але результат — шанс дитини досягти життєвого успіху — того вартий».

головне — не треба боятися «страшних діагнозів». Якщо є сумніви, слід сходити до другого-третього фахівця. Всі можуть помилятися. Якщо дитина каже, що у качки чотири ноги, це ще не означає, що у неї проблеми з розвитком. Це може означати, що вона ніколи не бачила качку. Але дуже важливо, щоб дитина уміла правильно вимовляти це слово і передавати його на письмі.

ДОВІДКОВО

Дислексія — нездатність оволодіти навичками читання текстів. У людини, яка страждає на дислексію, переважно зустрічається й дисграфія. Ці недуги абсолютно не пов’язані з інтелектуальним потенціалом людини.


Дисграфія — нездатність оволодіти письмом. Найчастіше зустрічається у людей, які страждають на... дислексію. Основою дисграфії є неповноцінність фонематичного слуху й утруднення у вимові, які перешкоджають оволодінню фонематичним складом слова. Може бути скоректована за допомогою спеціальних методик.


Дислалія — розлад мовлення, який проявляється у порушенні вимови звуків.