Міжнародний суд ООН в Гаазі визнав свою юрисдикцію у справі «Україна проти Росії». І виніс проміжне рішення. Суд погодився на запровадження запобіжних заходів для захисту національних меншин у Криму за Міжнародною конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Зобов’язав Україну, а головне — Росію, визнавши її стороною конфлікту, виконувати положення Мінських домовленостей, щоб «урегулювати конфлікт у східних регіонах України мирним шляхом». І хоча суд відмовив Україні в затвердженні тимчасових заходів проти РФ за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму (МКБФТ), голова суду Ронні Абрахам наголосив, що це рішення не обмежує Україну в подальших діях щодо цього звинувачення. Він повідомив, що розгляд справи продовжиться. Процедура Суду ООН передбачає, що Україна має право подавати нові докази на підтвердження вини РФ. І саме це вона й зробить.

 

Україна йде дорогою, яку 2008 року почала торувати Грузія, і прагне довести, що Росію може бути притягнуто до Міжнародного суду ООН за її злочини. Позитивне для нас рішення було ухвалено за тією саме Міжнародною конвенцією про ліквідацію усіх форм расової дискримінації, за якою 2008 року МС ООН вже ухвалював рішення проти РФ, зобов’язавши її до тимчасових заходів, що мали припинити расову дискримінацію грузинів в окупованих Абхазії та Південній Осетії. До речі, тоді одним із суддів, що став на бік Грузії, був саме Ронні Абрахам, який у середу знову зачитував вердикт за справою проти РФ. У Києві не приховують, що вивчають негативний досвід Грузії, якій 1 квітня 2011 року все-таки відмовили в позові, назвавши його таким, що не відповідає компетенції МС ООН. Грузія подавала позов поспіхом, одразу по гарячих слідах, і саме тому Україна готувалася до суду так довго, більш як два роки.


«Мене постійно запитували: а де суди, де суди? — розповів в інтерв’ю LІGA.net міністр закордонних справ України Павло Клімкін. — Ось тепер ми їх почали. Я вважаю, що ми в кроці від того, що можна буде назвати поворотним пунктом і для міжнародного права. Виникає ситуація, коли ми зможемо хоча б частково повернути повагу міжнародному праву». «У нас гідна юридична позиція, — упевнений міністр. — Але навіть сам факт, що Москва нині відповідає за свої дії у Міжнародному суді ООН, — впливає на її дії... Сама логіка РФ зводиться до того, що все — військові дії, а не тероризм. Це нібито повинно допомогти їм довести, що питання не повинні розглядати в Гаазі. Проте Росії тут дуже не пощастило. Кілька днів тому Суд справедливості ЄС в Люксембурзі, який розглядав зовсім іншу справу в іншому регіону, чітко сказав: одночасно можуть бути як елементи військових дій..... так і елементи терористичної діяльності».


Дуже багатообіцяючим рішення МС ООН назвав і Президент України Петро Порошенко. «Ми впевнені в тому, що сьогодні ми на правильному шляху. Ми сподіваємось на успішний розгляд зазначених позовів», — цитує Президента його прес-служба.


Проте природно, що в Києві та Москві вердикт Міжнародного суду оцінили протилежно. В Росії наголошують, що МС ООН зобов’язав Україну виконувати Мінські домовленості, й замовчують, що ті самі зобов’язання суд наклав і на Росію, визнавши її юридично стороною конфлікту. Левову частку уваги приділено рішенню не накладати тимчасові заходи по МКБФТ. Щодо другої конвенції, то Москва заявила, що в Гаазі мають до Росії тільки три попередження: «одне стосується доступності освіти українською мовою, друге — можливостей кримськотатарської общини мати свої представницькі інститути і третє, адресоване до України та Росії, — не чинити дій, які могли б призвести до поглиблення спору», йдеться у заяві російського МЗС.


Коли саме Міжнародний суд ООН почне розгляд справи «Україна проти Росії» по суті стане відомо у травні.