У запорізькому театрі імені Магара відбулася прем’єра за п’єсою В. Лідського «Дурненька і зек»
На знімку: Наталя Зубик і Євген Козьмик у виставі «Позамежжя/Запределье».
Майже дві години щільно зітканого театрального дійства. Майже дві години емоційного напруження. Майже дві години пролітають миттю, а в пам’яті зринають знов і знов. Таке враження залишає вистава Віктора Попова «Позамежжя/Запределье».
Простір лаконічний: чорний кабінет, металеві куби, прозорі глянцеві листи, що згинаються від дотику, відбивають світло і кольори, створюючи атмосферу задзеркалля (художники Н. Мацук, Г. Лещенко). У цьому непобутовому світі дурненької (Н. Зубик) опиняється злодій-безхатченко (Є. Козьмик). Він не має де жити, а вона така довірлива. Здавалось би, все ясно: він скористається наївністю хворої, а вона залишиться ні з чим. Аж раптом її нетутешня лагідність зворушує його. І нашпигований радянськими кіноміфами зек виявляється... особистістю. Диво? Осліплена роками тяжкого опікунства тьотя (С. Бобир) не вірить у дива, не помічає особистості. Вона діє так, як учинила б кожна нормальна людина. І боляче від цієї нормальності. І хочеться заперечити її, сховатися від неї. Хоч і в позамежжі.
Наталка КАНДИБКА.
Фото Олександра ПРИЛЄПИ.
Запоріжжя.
