Якщо завітати до оселі 52-річного міжгірця Петра Цендри, то може здатися, що потрапили до... зоологічного музею. Яких лише тут немає звірів — і вовк, і кабан, і борсук, і лисиця...
На знімку: Петро Цендра (ліворуч) із сином Петром на сходах свого будинку.
Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.
Виготовляти опудала лісових мешканців Петро почав ще в юності. Щоправда, тоді були важливіші справи — насамперед побудувати хату, коли одружився. До речі, її зводив сам, бо добре розуміється на будівельній справі.
Досвід запозичив у батька Петра Федоровича, на жаль, нині покійного, який мудро повчав: «Маєш знати всяку роботу, її не на плечах носити...».
Згадати призабуте захоплення змусили друзі, які допікали проханнями обробити шкіру вбитого на полюванні звіра.
Щоб виготовляти опудала, треба опанувати кілька професій: бути анатомом, зоологом, екологом, художником... Це для того, щоб до дрібниць відтворити ту чи іншу тварину — не тільки в будові тіла, а у поведінці, яку та виявляє в природі. Водночас треба володіти й азами електрозварювальника, щоб уміло змайструвати каркас з арматури. Добре, що допомагає 19-літній син Петро, який також цікавиться таксидермією.
Про Петра-старшого варто додати, що він — майстер на всі руки. Досконало знає столярське ремесло. Не злічити, скільки виготовив дверей, вікон, оригінальних сходів.
А ще він відомий у районі пасічник. Ці ази опановував з раннього дитинства. Так і каже, що ріс при бджолах. Власноруч зробив екзотичного типу вулики-дупла, у яких рояться десятки бджолосімей.
Займається бджолотерапією, зробив при хаті лежак. Від такого лікування велика користь — не один і не два пацієнти щиро вдячні лікарю-пасічнику за зміцнення здоров’я за народним методом.
Якщо людина знаходить себе у роботі, то не бідкається на скруту. Петро Цендра трудиться для себе та людей від світання до смеркання.
Міжгір’я
Закарпатської області.
