Воістину, не вмирає душа наша! Не вмирає і не вмре! Хоча цього так прагнуть і зовнішні, і внутрішні визискувачі України. Всезростаючу любов наших співвітчизників до свого, рідного, самобутнього, українського щойно засвідчив творчий вечір знаного поета-пісняра, народного артиста України Вадима Крищенка (на знімку), що проходив під священним гаслом «Нехай буде воля твоя» в Національному палаці мистецтв «Україна».

Пісня поета зібрала приблизно чотири тисячі осіб, які завітали сюди не за запрошеннями, а на поклик душі. Зібралися не лише кияни — приїхали люди з багатьох куточків України, а найперше з Київщини, Чернігівщини, Полтавщини, з рідної поетові житомирської землі. От що значить, коли поетове слово збуджує серця людей своїми високопатріотичними почуттями, наснажує їх на добро, на Божу справу, вселяє віру в кращу будучину.

Вадим Дмитрович Крищенко — патріарх сучасної української пісні. За своє довге й щасливе творче життя — майже сімдесят років — він у супрязі з відомими композиторами написав близько тисячі пісень, видав майже п’ятдесят поетичних книжок. Хтось мудро сказав, що популярність поета визначається передовсім тим, коли пересічний читач може згадати бодай один написаний ним рядок. Прізвище Крищенка багато читачів і слухачів назвуть одразу, тільки-но зачувши виплекані його серцем слова: «Хай щастить вам, люди добрі!», «Мамо, тобі низесенько вклонюсь, мамо, за тебе Богу помолюсь», «Родина, родина — де вся Україна, з глибоким корінням, з високим гіллям», «І живу я, живу — поки ти, Україно, живеш. І ніхто не уб’є, поки ти будеш, матінко, жити», «Нам треба жити для добра», «Ми в рідній хаті — не чужинці, ми в рідній хаті — хазяї». А його знаменитий вірш «Наливаймо, браття, кришталеві чаші...», написаний і покладений на музику ще в далекі шістдесяті минулого століття, давно сприймається як народна пісня. Вона звучить не тільки на численних концертах, а й за родинними столами, в армійському строю тощо. Її гучно підтягували на Майданах, нині вона надихає на борню воїнів АТО.

Не обминув цей пісенний шедевр і нинішній культурний захід у головному мистецькому палаці України. Під його склепінням під гучні оплески присутніх прозвучало приблизно сорок пісенних перлин, які доносили до людей наші найвизначніші естрадні співаки й музиканти, перелік яких міг би зайняти доволі довгий список. На вечорі згадувались імена незабутніх митців — Дмитра Гнатюка, Назарія Яремчука, Раїси Кириченко, Віктора Шпортька, які перебували в щирій творчій дружбі з поетом-бенефіціантом і які проникливо доносили його творчість до людей. Свою вдячність і любов Вадиму Дмитровичу засвідчила і талановита творча молодь, зокрема ті її яскраві й самобутні представники, котрі називають поета своїм творчим хрещеним батьком. Вони з пієтетом відзначили магічну силу його пісень, благородну душу Майстра, який володіє дивовижним даром приголублювати митців, налаштовувати їх на велике.

Як завжди проникливо, на високому регістрі почуттів доносив до слухачів Крищенкове слово народний артист України, Герой України, лауреат найпрестижнішої Шевченківської премії Анатолій Паламаренко. Та й сам «винуватець» цього мистецького дійства Вадим Крищенко натхненно прочитав низку своїх нових віршів, які надзвичайно радо зустрів глядацький зал. Головна їх тема — Україна з її сучасними болями і сподіваннями, уславлення тих, хто зі зброєю в руках захищає її землю, а отже, її незалежність і суверенність, хто ревно плекає рідну мову, культуру, народні звичаї, живе за Божими заповідями. «Щирішого й теплішого концерту, ніж цей, давно не пригадую», — сказав один із глядачів. Цілком погоджуюсь із ним.

Андрій МЕЛЬНИЧУК,
заслужений журналіст України.