У Донецьку після дворічної перерви пущено дитячу залізницю. Усе було як належить: під захоплені погляди юної публіки начальник вокзалу дав свисток, махнув прапорцем — і поїзд попрямував нібито відомим маршрутом, а фактично — у нікуди. Раніше ця дорога була не просто розвагою, грою, для багатьох дітей звідси починався шлях у життя, у дорослу професію. Після школи вони йшли до навчальних закладів, де здобували спеціальності шляховиків, механіків, дорожніх будівельників. А тепер ця дорога закрита, оскільки на справжній дорослій залізниці майже всі станції вже понад три роки не працюють, там жодного руху й перспектив на пожвавлення поки що не спостерігається, пасажирів і вантажів немає й у найближчому майбутньому не передбачається, а отже — немає й роботи.
Але якщо на залізничних станціях тиша й бридота запустіння, то аеропорт Донецька, навпаки, здригається від вибухів — не минає дня, щоб на нього не падав смертоносний град мін і снарядів.
Цей об’єкт для бойовиків «ДНР» став на шталт горезвісного Карфагена, який у сенаті стародавнього Рима закликали зруйнувати. Щоправда, аеропорт уже давно й дощенту зруйновано, але атаки на нього тривають із маніакальною наполегливістю.
Така сама сумна доля спіткала й автовокзал «Західний», відбудований незадовго до захоплення влади бойовиками. Ці автомобільні ворота міста давно закинуті. Загалом кількість закинутих і незавершених будинків різного призначення, зокрема житлових багатоповерхових новобудов, обчислюється десятками, серед них і знаменитий стадіон «Донбас-Арена», який поступово зазнає розграбувань. Ватажкам «ДНР», які обіцяли населенню життя краще, ніж у Європі, вони, схоже, потрібні так само, як дикунам паризький Лувр чи московський собор Василія Блаженного.
Петро БЛАЖКО.
Мал. автора.
Донецьк.
