Проект пам’ятника Герою Небесної Сотні Максиму Шимку затвердили на засіданні департаменту архітектури і містобудування Вінницької міськради. Але не той, що визначили на конкурсі. Чий макет узяли за основу і хто створить скульптуру?
Такий вигляд має макет пам’ятника.
Максим Шимко на фестивалі історичної реконструкції у Меджибожі на Хмельниччині за два роки до Революції.
Фото надано автором.
Ім’я переможця конкурсу на кращий пам’ятник Герою Небесної Сотні Максиму Шимку назвали ще рік тому. Ним став студент Вінницького архітектурно-будівельного коледжу Михайло Розанов. Саме у стінах цього навчального закладу народилася прекрасна ініціатива — організувати творче змагання серед студентів. Рік відвели на виготовлення макетів. У січні 2016-го конкурсна комісія обрала з них шість найкращих. Їх виставили на загальний огляд у краєзнавчому музеї. Там і визначили переможця. Вирішальну роль у цьому відіграла думка матері Героя — Зої Семенівни. Втім, затвердили зовсім інший проект.
110 років відпрацювали на одному підприємстві
— Ми вдячні Михайлу Розанову, іншим студентам, які старалися з виготовленням макетів пам’ятника нашому синові, — розповідає мати Максима Шимка. — Але ситуація змінилася. Михайло раптом обрав для себе іншу стезю. Він сказав мені, що хоче стати священиком. І вже поїхав у духовну семінарію. Тобто його задум із пам’ятником залишився нереалізованим. Зрештою, Михайло не скульптор. Він не зміг би виготовити пам’ятник. Треба було б шукати того, хто знається на цій непростій справі.
Саме цим пояснюється пауза в роботі над постаттю Героя. А от про місце для встановлення скульптури Зоя Семенівна висловлюється схвально.
— Я підрахувала, що наша сім’я 110 років відпрацювала на олієжиркомбінаті, — продовжує співрозмовниця. — Батьки прийшли сюди, коли тут іще було чисте поле. Як кажуть, починали все з нуля. Вони все життя віддали комбінату. Потім ми так само. До речі, і Максим деякий час працював тут. А якщо ще додати стаж наших близьких родичів, то, мабуть, загалом буде понад 200 років.
Пам’ятник Герою планують установити у сквері біля комбінату. За словами Зої Семенівни, більш підходящого місця для цього годі шукати. Як стверджує мати Максима, справа з пам’ятником дуже непроста.
— Якби не допомога молодого депутата Вінницької міськради Вадима Кудіярова, не знаю, чи вдалося б нам щось зробити, — наголошує Зоя Семенівна. — Фактично він узяв на себе всі клопоти — від організаційних моментів до пошуку скульптора. Ми вже познайомилися з ним, обмінялися думками. Якщо говорити коротко, я довіряю професіоналам. Тому переконана, що монумент постане таким, як нам хочеться його бачити.
За пам’ятник Стусу номінували на Державну премію
Роботу над пам’ятником Максиму Шимку розпочав відомий вінницький скульптор Анатолій Бурдейний. Він уточнив, що висота разом із постаментом сягатиме не більш як 2,5 метра. Масштабний монумент не впишеться у невеликий сквер. Як пояснив пан Анатолій, батьки підтримали його пропозицію використати інший матеріал — чорний граніт. Камінь уже завезли. Макет студента Розанова передбачав виготовлення з каменя-пісковика. У тіні дерев, де стоятиме пам’ятник, він з часом змінить колір — почорніє, набере зеленуватого відтінку.
— Одну частину гранітної брили відшліфують, друга буде «рваною», — зауважує скульптор. — У камінь вмонтують постать Героя, половину фігури. У руці він триматиме меч. Зображення буде з цементно-полімерної суміші, що нагадує бронзу, але не темніє.
Анатолій Бурдейний — професійний скульптор, випускник Львівської академії мистецтв. У його творчому доробку понад 20 робіт.
Найбільш відомою з них є пам’ятник Василю Стусу на площі імені поета у Вінниці. В Інтернеті є інформація, що цю роботу номінували на здобуття Державної премії України. Втрутився один із чиновників тодішньої адміністрації глави держави, і роботу не було схвалено.
Вінницька область.
Довідково
Символічний камінь на місці пам’ятника встановили восени минулого року учасники туру «Потяг єднання України «Труханівська Січ». У Вінниці на будівлі школи № 13 і в селі Байраківка Немирівського району, де навчався Максим Шимко, встановлено пам’ятні меморіальні дошки. Школі Байраківки присвоєно ім’я загиблого на Майдані Героя. В обласному центрі на його честь названо вулицю.
Максим Шимко був активним учасником Революції Гідності. Загинув 20 лютого 2014 року. Куля снайпера влучила йому у шию, коли хлопець надавав допомогу пораненому побратиму. Любив історію, особливо її сторінки про вікінгів. Брав участь у фестивалях історичної реконструкції. Ці факти знайдуть своє втілення у пам’ятнику.
