Попри розташування цього лікувального закладу в самісінькому центрі столиці, на вулиці Ярославів Вал, прямісінько навпроти Золотих Воріт та ще й поруч із виходом з однойменної станції метро, напевно, мало хто з киян звертає увагу на вивіску на його будівлі «Фізіотерапевтична поліклініка Шевченківського району...».

 

 

У пошуках причин такої байдужості можна, звичайно, посилатися на шалений темп столичного буття, вічні поспіх та нестачу часу, шукати виправдання в безлічі буденних справ і проблем, а то навіть і в непопулярності напряму медицини, який представляє заклад, — мовляв, це ж не заснована Миколою Амосовим українська кардіохірургія, не Шалімовська школа торакальної хірургії, не серцева Тодурівська трансплантологія. Не остання тут роль і нашого безвідповідального ставлення до власного здоров’я, адже ми звикли звертатися до лікаря лише тоді, коли вже добряче припече, а не дбаємо про профілактичні заходи, до яких певною мірою можна зарахувати і фізіотерапевтичні методи.


Так чи інакше, але цей, мало не єдиний в нашій країні унікальний за історією і можливостями лікувальний заклад, по суті, майже забутий навіть у масштабах міста. Бо, в принципі, все, що в ньому є, — морально застаріло. Тим часом, за словами керівника поліклініки, заслуженого лікаря України Ігоря Ковальчука (на знімку), аналогів фізіотерапії в країні в такому ракурсі, як є в цьому закладі, немає, бо на площі 900 квадратних метрів застосовуються і електро-, і водолікування, є зал ЛФК. З огляду на ситуацію в державі наш заклад — навіть не ноу-хау, а золоте дно, зазначає головний лікар. Адже медична реабілітація — активний процес, метою якого є повне поновлення порушених унаслідок захворювання функцій, попередження інвалідності. Якщо ж вести мову про людей з обмеженими можливостями, то тут мета — якомога повна їх інтеграція в суспільство. Тим паче що поруч розташовані інші медичні заклади, а отже, є хороші можливості для об’єднання зусиль в охороні здоров’я киян.


Як розповіли в колективі, коли рік тому Ігор Ковальчук за призначенням прийшов у поліклініку, коштів вистачало хіба що на екстракти для лікувальної ванни. Обладнання зношене на 90 відсотків. Потенціал загублено. На 150 квадратах ванного відділення працювало лише дві ванни. Позначається, звичайно, і дорожнеча комунальних послуг, тарифів. Завантаженість закладу ледь сягала 25 відсотків. Одно слово, він гостро потребував реанімації. Проте керівнику за доволі короткий час за допомоги Департаменту охорони здоров’я КМДА вдалося вийти з критичної ситуації.


«Сьогодні поліклініка стабілізована і здатна приймати щодоби 100 відвідувачів, — каже головний лікар. — До того ж обслуговувати мешканців не лише району, а й усього міста. Маємо доволі кваліфікованих фахівців, медсестер. Співпрацюємо з відомими консультантами. Міські медичні заклади вже активніше направляють до нас пацієнтів на відновлювальне лікування». Мова насамперед про травматологічний, неврологічний, кардіологічний профілі, воїнів АТО. У принципі, заклад адаптований до часу, до реформування. «Ніколи не повірю, що в людей немає потреби після отриманої травми, інвалідизації, серйозної хвороби в реабілітації, — зауважує Ігор Ковальчук. — Ми ж розуміємо, наскільки ефективна цілюща дія фізичних методів лікування — ЛФК, масажу, підводного масажу, душу Шарко, вихрових ванн. Нещодавно запровадили мікрохвильову резонансну терапію. Вражаючий ефект у лікуванні рухомого апарату, серцево-судинної патології. По суті, це оздоровлення, стабілізація стану людини. До всього, це ще й вторинна профілактика захворювань. Одна з гострих сьогоднішніх проблем — захворювання суглобів. Ми маємо сумні наслідки Чорнобиля: руйнівну дію цезію, стронцію, гіподинамію і гіпердинамію. А звідси — маса функціональних змін. І хоч би яке інтенсивне було лікування, завершуватися воно завжди має відновленням, реабілітацією».


Ігор Ковальчук ділиться планами. Хірург-мамолог, почесний член Пенсільванського університету, відомий у тому числі й за кордоном, керівник проекту «Здоров’я молочної залози», він, відчувається, і в новій для себе справі прагне забезпечити результат в інтересах охорони здоров’я киян. Стверджує, що слід «роздмухати систему традицій». На прохання конкретизувати намір, висловлює переконання про необхідність створення на базі поліклініки міського центру персоніфікованого підходу до здоров’я людини. Мета — організувати надання всебічної медичної допомоги різним категоріям населення. Що для цього потрібно? Насамперед привести в порядок приміщення. Ще важливіше придбати сучасне діагностичне обладнання, запровадити, приміром, мамографію, бо «здоров’я жінок для суспільства надважливе». Аргументація тут проста і водночас переконлива: в хороших санаторіях, на кшталт, зокрема, трускавецьких, без власних обстежень лікування навіть не розпочинають. Тому, вважає, без меценатів у розбудові лікувально-реабілітаційного закладу не обійтися, і перші кроки в цьому робляться. Крім безпосередньої лікувальної роботи, головний лікар бачить призначення центру і у формуванні у громадян відповідального ставлення до свого здоров’я, розробці моделей роботи з населенням у цьому контексті, методичній і практичній допомозі сімейним лікарям, пропагуванні здорового способу життя. А ще — у сприянні в реалізації скринінгових програм, зниженні ризиків хронічних захворювань з метою їх попередження та бага-тьох інших напрямах, важливість яких важко заперечити.


Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.