Зареєстрована у березні на сайті Президента електронна петиція щодо скасування шкільної форми та відповідного указу глави держави набрала лише 922 голоси з необхідних 25 тисяч. Збір підписів триватиме ще кілька днів.

 

Держава не має права диктувати татам і мамам, як їм одягати своїх дітей, переконана автор звернення — співзасновник громадської організації «Батьки SOS» Олена Бондаренко. Прохання підтримати петицію вона розмістила в мережі Фейсбук. Проте серед батьків немає одностайності у ставленні до цього питання.


— Що б там не казали, а шкільна форма якось дисциплінує, налаштовує на робочий лад, — вважає мама випускниці Олена Степанюк. — І час економить. Вранці не треба думати, яку спідницю сьогодні одягнути. У нашій школі вимоги до форми не дуже суворі: дозволяють носити будь-які неяскраві блузи, а от піджак, спідницю та брюки — тільки чорні чи сині. Взимку діти одягають теплі светри. Мене, як маму, це цілком влаштовує. Донька теж не протестує.


— Придбати усім зручну й недорогу форму — це нездійсненна мрія, — скаржиться багатодітна мама Світлана. — У нашій родині підростають троє хлопців. Найстаршому 15-річному Олесю через його високий зріст доводиться купувати піджаки у магазинах для дорослих. Ціни там, звісно, недитячі. Й не завжди натрапиш на піджак потрібного кольору. Молодшим купую форму на шкільних базарах. Тканина, з яких вона пошита, швидко зношується. Хлопці люблять на перерві побігати, десь перечепляться, десь «проїдуть» по підлозі на колінах, тож уже у вересні на брюках з’являються латки. А в джинсах ходити до школи категорично забороняється.

Одразу відправляють додому. Чому через такі дрібниці має потерпати дитина? Яка, зрештою, різниця, у джинсах вона чи у класичних брюках?


Вимоги до шкільної форми визначено Указом Президента від 12 червня 1996 р. № 417 «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти» та Постановою Кабінету Міністрів від 22 серпня 1996 р. «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти».


«На наш погляд, зміст цих нормативних документів 1996 року є дискримінаційним, порушує права дітей та батьків», — йдеться в електронному зверненні.


Указ Президента 1996 року було ухвалено задля забезпечення дітей недорогою формою, при цьому соціально незахищені мали отримувати її безплатно. «Цього не відбувається, — зазначено у петиції. — Нині шкільна форма є настільки дорогою, що істотно позначається на бюджеті родин, які мають дітей шкільного віку. А існування цього указу Президента дає право окремим авторитарним керівникам шкіл вимагати від батьків придбання форми певного зразка, нерідко — за завищеними цінами».


Згідно зі згаданими документами, шкільна форма має виготовлятися з напіввовняної тканини суто вітчизняного виробництва. На думку автора петиції, такі вимоги суперечать зобов’язанням України перед Світовою організацією торгівлі. Водночас у своєму дописі на Фейсбуці Олена Бондаренко визнає, що на практиці приписів щодо якості та походження шкільної форми в нашій країні майже ніхто не дотримується.


Типова шкільна форма неякісна, непрактична і похмура на вигляд. «Діти проводять більшість свого часу саме у школі. Вони мають бути вдягнені зручно, у натуральні тканини та відповідно до погоди», — вважає Олена Бондаренко.


Наукового обґрунтування необхідності одягати дітей «за шаблоном» немає, каже вона. «Не встановлено зв’язку між однаковим одягом учнів та високою якістю знань. А уявлення про те, що шкільна форма дисциплінує, базується винятково на аналогії з дисципліною та однаковим одягом в армії чи тюрмі», — каже Олена Бондаренко.


Тому визначати, як одягати школяра, мають батьки та він сам. І будь-які покарання за відсутність форми — приниження перед класом, недопуск до занять, — це відверте порушення прав дитини.


З останнім твердженням, до речі, погоджуються навіть прихильники шкільного дрес-коду: «Трапляється, що дитина просто забула вдома піджак чи її мама не встигла випрати брудні брюки. Одягла джинси. Не можна тільки через це застосовувати до школяра якісь репресії».


Вл. інф.