Несподіваний конфлікт розгорівся на Яворівському полігоні. Частину контрактників, які незадовільно склали заліки, залишили ще на місяць у навчальному центрі, щоб підтягнули хвости. Ті збунтувалися і закидали командування скаргами. Здавалося б, мали б радіти, не на передову відправили, а залишили в навчальному центрі, серед мальовничої природи і в комфортних умовах.

Бунтарі вже побували в зоні бойових дій, понюхали пороху. Їм запропонували пройти курс перепідготовки і опанувати новий військовий фах. Звичне навчання в Збройних Силах. Але навчати таких досить складно, бо вони вважають, що все знають, і якнайскоріше намагаються знову потрапити на передову. Для науки іншим «двієчників» залишили на повторний курс. І тоді посипалися скарги, що «героїв тримають у тилу».
Причина конфлікту — далеко не банальна і має соціальну складову. У тилу рядовий чи сержант заробляє сім тисяч гривень. На передовій — майже вдвічі більше. Тому військовослужбовці мають матеріальний стимул: намагаються якнайшвидше знову опинитися на першій лінії.
Останні тенденції з набором строковиків свідчать про те, що черги до військкоматів поволі зникають. І причина часто в матеріальному забезпеченні. Сім тисяч гривень зарплати на сьогодні не стимулює молодих людей пов’язати своє життя з військовою службою.
Ціни за останні два роки зросли. Плата за житло, харчування випереджає заробітну плату. Про це нині кажуть відверто і у військкоматах, і в навчальних центрах. Ці тенденції мали б відстежувати соціологічні служби при військовому відомстві. Але у Збройних Силах поки що один доктор соціологічних наук, і той займається лише викладацькою роботою у військовому університеті.
Ми спробували поспіл-куватися з військовослужбовцями і поставили їм конкретне запитання: скільки потрібно платити контрактникам, щоб відчували — про них дбають і вони мають можливість забезпечити свої сім’ї. Чого гріха таїти, щоб нормально функціонували військові підрозділи, деколи доводиться скидатися на миючі засоби, папір, ремонт техніки, електролампочки та інший дріб’язок, який часто не передбачений наявними документами.
Нещодавно в навчальному центрі Сухопутних військ збудували чудові казарми. Виділили сотні мільйонів гривень. Але про їдальню, яка розрахована на 500—1000 осіб, забули. Тут часто проходять перепідготовку кілька тисяч військовиків. Вони стоять перед дилемою: провести в черзі всю обідню перерву чи перекусити за свої кровні.
Ми вже не ведемо мову про меню військовослужбовців, де дуже мало овочів та фруктів, а занадто багато тушонки, переповненої жирами. Тому салатове меню доводиться часто урізноманітнювати за свої кошти. Про воду, соки, засоби гігієни та інше ми вже не кажемо.
Можна ще згадати, що казарми збудували, а грошей на пральні машини не виділили. Командир частини змушений тепер шукати спонсорів, щоб допомогли придбати необхідне обладнання для нормального функціонування військового господарства. Є й інші вирви, які військовики часто заповнюють за рахунок зарплати.
На конкретне запитання — скільки платити військовим, ми почули майже однакові відповіді. По-перше, повинна бути індексація зарплат, яку необхідно прив’язати до курсу долара. По-друге, давно пора припинити виплачувати зарплату у вигляді 400—450 відсотків преміальних. Ставка офіцера — 1200 гривень — це смішно.
Більшість наших співрозмовників вважають, що за нинішніх цін, десятків тисяч безквартирних зарплата солдатів та сержантів повинна бути на рівні 500 доларів США, а офіцерів — майже тисяча. На передовій — на порядок вища.

Львів.