У Кропивницькому поблизу Козачого острова у річці Інгул з’явилося багато мертвої риби. Працівники Держпродспоживслужби виїхали на місце, взяли для досліджень необхідний матеріал і встановили, що вода містить надмір вільного аміаку та нітратів. Перейнялися проблемою і в департаменті екології. Ті, хто скинув у річку отруту, — переробні підприємства, фермери, шахтарі чи комунальники — мають бути покарані публічно.

Минув ще тиждень, і вже далі по Інгулу — в Компаніївському, Новгородківському, Долинському районах — почала спливати мертва риба. В Інгуло-Кам’янці Новгородківського району такого мору риби не бачили з 1988-го. На шостий день після того, як догори черевцем спливла перша сотня, загиблих рибин рахують уже тисячами. За словами депутата місцевої сільради Олександра Борщова, 23—24 червня подекуди дно було ними суцільно вкрите.
— У 1988 році, коли в межах обласного центру скинули якусь хімію в Інгул, було ще страшніше, — пригадує інший сільський депутат Віктор Супрун. — Тоді навіть раки з води повилазили на берег і на дерева. Там і засохли, аби тільки не повертатися в отруєну воду.
А тим часом на дамбі Микола Дроботюк та Віталій Бондаренко виловлюють, наче сонних, коропів та щук. Кажуть, що роблять це з жалю до річкових мешканців, у яких нині мало шансів вижити самотужки. Ловлять їх і переносять у незабруднену ще Кам’янку. Мовляв, там риба оговтається. Розповідають, що цього досвіду набули ще тридцять років тому, під час уже згаданої напасті. А тим часом страшно навіть уявити, скільки «врятованих» (не цими чоловіками, бо вони на базари не їздять) коропів та щук під виглядом свіжого улову могло потрапити на прилавки Новгородки чи Кропивницького.
— Хочу привернути увагу ЗМІ до цієї проблеми, бо в обласному центрі, мабуть, не знають, що нас тут спіткало лихо, — пояснює свою активність Олександр Борщов, який і відбір аналізів екологами ініціював, і в кількох редакціях Кропивницького побував. — Не забувайте, що з річки селяни напувають худобу, діти рятуються біля водойми від спеки.
— Щодня чищу берег і воду від дохлої риби, — каже Віктор Супрун, чия хата стоїть над Інгулом. — У нас з дружиною десятеро дітей. Шестеро люблять побовтатися в річці. Доки я у дворі, показово слухаються, а відлучаюся — вже там! Боюся, щоб не похворіли. А взагалі, я давно помітив, що вода в Інгулі стала якоюсь мильною. Може, фермери вище за течією помили агрегати сильною хімією?
...Насамкінець варто зауважити, що мор риби влітку став для України звичним явищем. У районі Кременчука 20 червня рівень кисню у Дніпрі знизився до 3,24 міліграма на літр. За норми в 6 міліграмів. У Тернополі в ці дні риба загинула через те, що з каналізаційної мережі на очисні споруди потрапили «агресивні стоки». 19 червня на Південному Бузі під Матвіївкою Миколаївської області берег був буквально встелений мертвою рибою. Чи надовго ще вистачить природи?

Фото Петра МЕЛЬНИКА.