Університет «Україна», доволі молодий заклад (19 років), впевнено утверджується на освітянському просторі нашої країни. Поряд із напруженою навчальною і науковою роботою в альма-матер постійну увагу приділяють проведенню змістовного дозвілля студентської молоді. Організаторами культурно-просвітницької роботи є студентське самоврядування, відділ виховної роботи, Бібліотека університету, Центр художньої творчості, Імідж-центр, кафедри. Всі працюють на одну мету — зробити студентське життя більш насиченим і повним. У 2016/2017 навчальному році було проведено 119 різноманітних заходів.
Співпраця бібліотеки та кафедри «Менеджмент туризму» дає плідні результати. Влітку членів Бібліоклубу «Світоч» було запрошено у каскад чудових екскурсійних мандрівок: «Білгород — княже місто», «Київський Афон» (Голосіївське кільце монастирів), «Шляхами українського козацтва», (Кучаків Бориспільського району), музей «Київська фортеця». Зупинюсь на подорожі «Канівський круїз». Завдяки завідувачу кафедри менеджменту туризму Наталії Володимирівні Бєлоусовій та старшому викладачеві Валерію Миколайовичу Лисенку поїздка була яскравою та вдало організованою.
Особливу увагу приділяли студентам з інвалідністю, яких запрошували до кожної з таких подорожей. Серед них була і Наталя Тішевська (спеціальність «Соціальна робота»). Дівчина не тільки старанно навчається, а й любить книгу і бере участь у багатьох бібліотечних заходах. Пам’ятаю, як не один вечір ми з Наталею готувалися виразно прочитати уривок із поеми «Катерина» Тараса Шевченка. І ось вона щаслива мить! На університетському конкурсі поезії, під час Шевченківських читань студентка виборола призове місце, отримала похвальну грамоту. І тепер великим бажанням дівчини було доторкнутися до шевченківської землі. Я вагалась, чи витримає студентка довготривалу подорож, із заїздами до багатьох місць та далекими прогулянками, і все-таки відважилась долучити її до інклюзивного туризму.
Одного ранку на університетському автобусі, в рамках навчальної практики студентів спеціальності «Туризм», ми вирушили до с. Трипілля. Зупинились біля обласного Трипільського музею, побували біля пам’ятника славетному археологу Вікентію Хвойці, споглядали на живописні краєвиди з дніпровських круч, завернули до пам’ятника відомому отаману Зеленому, поклонились обеліску на честь загиблих воїнів ІІ Світової війни. Потім завітали до с. Витачів, дорогою бачили вітряк та хату, криту соломою. Оглянули дерев’яну каплицю над Дніпром, що була споруджена за планом Тараса Шевченка (на знімку).
Переїзд Кагарлицьким районом до м. Ржищева був також сповнений вражень. Звідси родом Ліна Василівна Костенко, гід читав її вірші, присвячені саме цим місцям. Ми оглянули «Ржищівські Липки», де після війни 1812 р. гостювали майбутні декабристи Бестужев-Рюмін, брати Сергій та Іполіт Муравйови-Апостоли. Завітали ми і в центральний сквер міста, що прикрашений химерними скульптурами та реконструйованими символами Трипілля. В околицях Ржищева щоліта проводиться еко-культурний фестиваль «Трипільське коло».
Далі вирушили до меморіалу на вшанування подвигу Букринського плацдарму в с. Балико-Щучинка, що був відкритий у 1985 р. Тяжкі бої тривали на берегах Дніпра у 1941 та 1943 роках. Меморіал вразив своєю величчю, суворою тишею і монументальними пам’ятниками. Згадали імена рідних, які поклали життя, визволяючи нашу землю.
Опівдні доїхали до Канева. Кобзар виконував тужливі пісні, а ми з Наташею Тішевською численними сходами піднялися на Чернечу гору. Довго, затамувавши подих, стояли ми біля пам’ятника Тарасу Григоровичу, на очах у дівчини бриніли сльози. Потім читали вірші, милувалися дніпровськими краєвидами, неквапливо оглянули меморіал Тараса Шевченка. Нам сподобалось усе: велетні-дерева, свіже повітря, переспів пташок. Мрії збуваються!
У Циблях зробили «зелену» зупинку. У цій місцевості Дніпро під тиском Українського кристалічного щита повертає на північний схід, наче злякано оглядається на свої витоки. Вода підмиває кручі, виносячи на берег мушлі молюсків.
Діставшись до центру Переяслав-Хмельницького, ми побували біля колегіуму 1738 р., зробили фотосесію біля двох пам’ятників всесвітньо відомому українському філософу Григорію Сковороді, оглянули архітектурний ансамбль Вознесенського монастиря XVІІІ ст., розташований в історичному передмісті з виходом на центральний майдан. Дорогою до Києва побачили скіфські кургани.
Ніна КОЛЕСНИКОВА,
директор бібліотеки
Університету «Україна».
Фото надано автором.
