Бургоміструвати у Чернівцях важко і відповідально. Мультинаціональна громада з огляду на історичні чинники має право на свої окремі погляди на твою діяльність. Портрети шанованих австрійських, румунських, українських бургомістрів на стінах сесійної зали зобов’язують тримати рівень в очікуванні, що, за традицією, і твій портрет прикрасить ці високі стіни. У старовинній ратуші, на вежі якої трубач щополудня видуває знамениту буковинську «Марічку». Дуже важко влаштовувати всіх у місті, де національними стравами кожного є бануш із білими грибами, бринза з мамалигою, мітетеї і фарширована риба-фіш. Короп, який до цього на Фіш-пляці говорив чотирма мовами. Важко бути консенсусним у громаді, котра у пивбарах Стефаника цитує українською, Паула Целана — німецькою, а Михая Емінеску — румунською. Це великий виклик — бути головою у місті, яке входило до складу Австро-Угорської імперії, королівської Румунії і не так давно повернулося до української історичної справедливості, тому що у Чернівцях люди мають що з чим порівнювати. Тим більше, якщо вони можуть порівняти тебе з твоїм батьком — Павлом Каспруком, чий портрет уже висить на стіні ратуші і який був одним із найуспішніших чернівецьких голів радянської доби. Проте з нинішнім чернівецьким міським головою Олексієм Каспруком, якого чернівчани вдруге обрали на цю посаду, ми говоримо не про це, а про ризики, які заважають його роботі, життєдіяльності міста, перспективам його розвитку. Ідеться про протистояння між частиною депутатського корпусу міськради і міським головою, що дестабілізує роботу.

Голова Чернівецької міської ради Олексій Каспрук.

— Сьогодні є єдиний варіант, як розв’язати проблему з протистоянням, яке виникло у Чернівецькій міській раді через неконструктивну позицію, котру демонструє група депутатів, — це перевибори. Така позиція моя і тих, хто справді прийшов у міськраду працювати на громаду. Мешканці міста невдоволені тим, що міська рада фактично паралізована. Дуже складно приймаються майже всі рішення, доленосні для життя людей. Сесії міської ради перетворюються на шоу, циркові вистави, які тривають аномально довго. Місяць, кілька місяців. А весь цей час громадяни чекають на вирішення своїх питань. Хтось — на отримання матеріальної допомоги, хтось прагне вирішити житлові проблеми, питання, пов’язані з землею, чи то треба кудись виїжджати, чи то отримати спадщину, чи то приватизувати ділянку. Це нагальні питання спільного проживання людей у полісі. Не приймаються і загально важливі, стратегічні рішення. Через неконструктивну роботу окремої групи депутатів ми вже починаємо серйозно втрачати. Наприклад, ми потрапили у програму реконструкції та модернізації електротранспорту за кошти Європейського банку реконструкції і розвитку. І стали єдиним містом, яке від цього відмовилося. Така позиція Чернівецької міської ради є абсолютно незрозумілою для європейських партнерів. У результаті чернівчани не отримали нові тролейбуси.
— Чому так сталося?
— Тому, що сьогодні ще не ведеться активна боротьба з політичною корупцією, з підкупом виборців. Ми знаємо, що у нас у Чернівцях такий прецедент був на останніх місцевих виборах. Усе місто знає, що не один депутат був цим дискредитований і цим займався. А одна політична сила майже у повному складі пройшла у раду через підкуп виборців. Зрозуміло, що людина, яка вкладає сотні тисяч, мільйони гривень у те, щоб стати депутатом міської ради, потім зробить усе, щоб уже в сесійній залі, через прийняття скорумпованих рішень, відбити ці гроші. Більше того — покращити свої статки.
— Кого Ви маєте на увазі?
— Я маю на увазі, перш за все фракцію «Рідне місто». Під цим брендом у раду фактично пройшли ті самі люди, котрі були у ній за минулої влади — так звана команда Фірташа. Це вони у 2012 році за підтримки регіоналів усунули законно обраного міського голову Миколу Федорука. Створили ситуативну більшість, поставили на чолі міста секретаря, який не мав ніякого досвіду для того, щоби управляти складним міським механізмом. Він був вигідний тодішній владі — ним можна було маніпулювати. Це створило суттєвий дисбаланс у системі противаг. Голова був обраний людьми через пряме голосування, депутатів теж обирали люди, і ритмічна робота міської ради якраз і залежала від встановлення противаг і балансів. Коли ж вона ламається, і депутати навіть не двома третинами, а половиною складу обирають секретаря, він уже стає зобов’язаним їм, а не виборцям. Бо знає, якщо завтра комусь чимось не догодив, не дав якусь посаду, не протягнув через сесію чиєсь шкурне питання, якусь, наприклад, ділянку землі не надав, його можуть так само легко зняти, як і обрали. Фактично подібний сценарій затівається і зараз, хоча його організатори розуміють, що реалії вже інші, але обробляються депутати, які ще не заангажовані у процес. Щодо них діють батогом і пряником.
— Ви пробували вийти на якусь конструктивну розмову з Вашими опонентами?
— Пробував і не раз, але чогось досягти не вдалося. Усе відбувалося на рівні досягнення конструктиву: люди невдоволені тим, що роботу ради паралізовано. Давайте якось працювати. — Ну, давайте. А починається сесія, і знову все відбувається так, ніби перемовин і не існувало. Складається враження, що чим гірше справи в місті, чим негативнішою від цього стає моя репутація перед людьми, тим їм краще. А я звик відповідати перед громадою.
— Яка їхня мета? Ваша відставка?
— Не думаю, що політичне питання превалює над економічним. Вважаю, їх більше цікавлять, наприклад, земельні питання, велика кількість яких виноситься на розгляд сесії. Люди за законом мають право на вирішення цих особистих питань. Як, наприклад, переоформлення земельної ділянки. Підприємець купив майно, згідно із законом земельна ділянка, яка закріплена за цим майном, має перейти йому у власність у тому ж обсязі і на тих же умовах, на яких була за попереднім власником. За міською радою фактично лише технічне рішення з оформлення цієї землі. А вони починають затягувати розгляд цього питання, знімають із порядку денного на довивчення. Для чого? Я це називаю так — хочуть подивитися в очі підприємцю. Щоб той намагався якось пришвидшити вирішення свого питання через якісь фінансові домовленості з депутатами. Вирішив, дивишся, пройшло. Не домовився, можеш чекати на вирішення свого питання місяцями, роками. Вони намагаються і далі тримати у своїх руках тотальну владу, яку мали у 2012 році, коли узгодження всіх «хлібних» питань проходило через їхні руки.
— Хто є осередком деструктиву?
— Ядром, як я вже казав, є «Рідне місто». Їх підтримують, зокрема, депутати від «Самопомочі» у Чернівецькій міській раді. Вони часто-густо проводять політику, яка йде врозріз із засадами «Самопомочі». Позиція фракції «Свободи» у Чернівецькій міській раді теж відрізняється від загальноукраїнської політики цієї партії. Наприклад, у той час, коли у сусідніх містах Тернополі, Івано-Франківську члени «Свободи» без проблем голосують за придбання нових тролейбусів, у Чернівецькій міській раді вони проти. Як це зрозуміти? Де політична логіка? Хто від цього страждає? Чернівчани, чиї питання загальноміського і приватного характеру не вирішуються. Все це відбувається у прямому ефірі на очах, у тому числі, і правоохоронних органів, які не можуть не бачити цієї заангажованості, котра прямо натякає на наявність корупції. А остання сесія яскраво показала, що так звана опозиція абсолютно не рахується з інтересами громади. Були закумульовані фінансові ресурси для підняття зарплати бюджетникам. Я хотів спрямувати їх на диференціацію зарплат лікарям, вчителям і працівникам культури. Кошти на диференціацію оплати для людей, які отримують більше навантаження, мають більший стаж, виділені не були. Не проголосували. Отож питання вчасно, у квітні місяці, прийняте не було, два місяці вони прогальмували, напевно, з метою дискредитувати мене в очах інтелігенції. Нарешті рішення ухвалили, але два місяці люди цих грошей не отримували, і ми не можемо заднім числом їх компенсувати. Тож медики, замість того щоб отримати шість мільйонів у фонд заробітної плати, отримали тільки три. Це, звісно, впливає і на продуктивність їхньої роботи, і на якість лікування. Ледве-ледве, зі страшними потугами, у першій годині ночі було вирішене питання виділення коштів на будівництво інсультного відділення у 3-й міській лікарні на вулиці Щербанюка. Всі чернівчани знають, які там жахливі умови — не дай Боже комусь туди потрапити. Уперто не голосували. Тільки після вмовлянь, скандалів опам’яталися. На що спрямовані такі політичні спектаклі? На підрив репутації міської влади. І таким опонентам байдуже, що це б’є і по їхньому іміджу. Те ж було і з медичним обладнанням для дитячої лікарні. Коли ж я їх запитую, чому не голосують, якихось зрозумілих аргументів нема. Хтось витяг картку, хтось не натиснув кнопку. Дитячі ігри дорослих дядьків, через які не ухвалюються доленосні для міста рішення. Хоча про себе не забувають. Хтось ніяк не заплатить більше мільйона гривень за землю готельного комплексу і затягує справу в судах, вірогідно, очікуючи сприятливих для себе змін у владі, яка йому ці гроші має списати. Інші ведуть незаконні будівництва, не платять оренду за облаштовані літні майданчики біля своїх ресторанних комплексів. Хтось занижує вартість придбаної ним землі до рівня, нижчого за оціночний, а це мільйони несплачених грошей у міську казну. Тобто бізнесові підходи при виконанні повноважень депутата міської ради у багатьох випадках превалюють.
— То що, можливість придбати нові тролейбуси остаточно втрачена містом?
— Ні, ми її ще не втратили, хоча, звичайно, перед партнерами очі доводиться позичати у Сірка. За нами закріплено ще 1 мільйон євро гранту. У випадку, якщо ми підпишемося під цим проектом, то цей мільйон євро ми ще зможемо отримати у вересні місяці. Якщо не підпишемося, то грантова складова відпаде, а там вже інша економіка цього процесу. Але найгірше, що у такому разі ми не потрапимо більше у жодну інвестиційну програму, підтриману урядом.
— У що така ситуація виливається для чернівчан?
— Я не обраховував це у грошовому еквіваленті. Важко чітко порахувати, але коли рішення про розподіл коштів приймаються місяцями, люди, місто втрачають. Хіба чернівчани не заслужили їхати в нових тролейбусах? І так втрачено або пригальмовано багато можливостей. Найгірше, що через це втрачають Чернівці, де багато невирішених питань, починаючи від якості доріг до якості питної води.
— Як Ви думаєте, на коли дострокові вибори в Чернівцях можуть бути проголосовані Верховною Радою?
— Моє особисто бачення, що це потрібно було зробити ще на вчора. Тепер сподіваюся на осінь, вірю, що народні депутати підтримають. Зараз створена комісія, є робоча група, яка буде працювати, ми надамо їй усі необхідні документи. Коли комусь розказуєш про ситуацію, всі розуміють, що ситуація абсурдна, що так не має бути, але потрібні документальні докази. У нас вони є.
— Народний депутат Максим Бурбак, голова фракції «Народний фронт», сказав мені нещодавно, що він завіз у Верховну Раду вже стоси документів.
— Так, був запит від голови комісії, і ми надали ці документи. Можливо, наше питання розглядатиметься пакетом, бо там ще є питання по інших регіонах, наприклад, по Луцьку, де мають бути вибори міського голови, і по Конотопу подібна до нашої ситуація тощо. Найбільше мене це турбує, тому що паралізується розвиток, втрачаються можливості у той час, коли в сусідніх містах інфраструктура розвивається. Я б хотів через парламентську газету звернутися до народних депутатів із проханням не затягувати з вирішенням цього питання. Вибори — це найдемократичніший інструмент у вирішенні подібних конфліктних ситуацій. Треба зробити все, щоб чернівчани могли дати всім оцінку. Вони очікують на рішення Верховної Ради, яке розблокує життєдіяльність міста.
— Які Ваші найближчі плани, що Ви хотіли би втілити у Чернівцях?
— Є декілька проектів, які, слава Богу, вдалося продавити через міську раду, хоча і зі скандалом. Це, наприклад, питання термомодернізації будівель бюджетної сфери, ідеться про фінансову підтримку ЄС програми утеплення 36 шкіл і садочків, які будуть фактично оновлені. Це модернізація Чернівецького водоканалу, на що у нас вже є кошти від німецького уряду, від Європейського Союзу у розмірі 20 мільйонів євро. Ми розуміємо, що водоканал без модернізації буде збитковим хронічно через застаріле обладнання, неефективну подачу води у місто, і до моменту реалізації цього проекту його треба підтримувати фінансово, щоб уникнути колапсу. Іншого виходу нема: або банкрутство — і тоді все місто без води, або ж постійні фінансові вливання. Але довкола цього фінансування теж постійно розгортається політичний піар. Замість того щоби проголосувати і виділити суму коштів на рік, починають дочікувати перебоїв з водою, а вже потім голосують чергові транші, щоб попіаритися перед чернівчанами. Тільки після від’єднання води сесія дає гроші, щоб погасити заборгованість за один місяць. Далі чекають наступного місяця, коли знову обленерго від’єднає живлення водоканалу, а люди носитимуть воду у квартири у пластмасових пляшках. Найгіршим є те, що фактична господарська робота міської ради підміняється політичними іграми, зав’язаними на корупції.

Сергій СУЛИМА.
Фото Василя КІЯШКА.