Багато батьків стикаються з небажанням дітей вивчати який-небудь предмет у школі або вчитися взагалі. Деякі з радістю сприймають теорію про те, що люди діляться на гуманітаріїв і математиків, і виправдовують: «Вона гуманітарій, їй не дається математика». При цьому самі діти часто страждають від того, що ту ж математику в школі потрібно й опановувати, і здавати, і оцінка в атестаті впливає на загальний бал для вступу.
Звичайно, за такої ситуації у випускному класі вже доводиться вирішувати питання кардинально: примушувати, наймати репетиторів, стимулювати фінансами, гаджетами й іншими «бонусами»... Але коли до випускного класу ще далеко, чи можна якось вплинути на зароджувану в дитині нелюбов до шкільних знань?
У пошуках підходящих методик для навчання свого молодшого сина — «особливого» малюка — я натрапляла на цікаві, на мій погляд, способи. Ними й хочу поділитися.
Концепція «природного навчання»
Зверніть увагу на один простий, але важливий момент: щоб людина постійно щось робила у житті (вчилася, читала, працювала) потрібна або звичка, або мотивація. Загальновідомий факт: кращих результатів людина досягає тоді, коли їй цікаво. Інтерес — найсильніша мотивація з усіх можливих. Саме він найкраще веде малюка шляхом природного розвитку.
Щоб дитина зацікавилася й захопилася чимось, потрібні щонайменше дві речі: «поживне» середовище й цінність мети. Вона має бачити — люди можуть читати, писати й рахувати, при цьому дитина повинна розуміти, що це — гідні й потрібні заняття.
Так, необхідний природний інтерес — цікавість, закладена природою. Якщо ви не бачите цього інтересу в дитини, зверніть увагу на те, чим займаєтеся ви, батьки, коли вона бачить вас! Адже дітей приваблює те, що робить оточення. Діти наслідують дорослих.
Звичайно, діти перебувають не тільки вдома, і вашому малюку дуже пощастить, якщо він потрапить у такий колектив, де вміння читати-писати-рахувати вважатимуть важливим і цінним. Але чи багато таких колективів ви зустрічали на своєму шляху? Найчастіше пріоритети в дитячих колективах інші. Тому, якщо ви хочете прищепити чаду свої цінності, то створіть відповідну атмосферу.
Відповідне оточення, природний інтерес плюс потрібна інформація — і малюк буде з легкістю її запам’ятовувати й навчиться нею користуватися. При цьому не знадобиться багато часу й сил на примус та контроль — дитя робитиме це саме і з цікавістю.
Ігри, в які граємо...
Одна з найкращих форм подачі інформації для малят — це гра. Граючись, діти здобувають навички користування предметами, вивчають їхні властивості, пізнають світ. Також вчаться відносин у суспільстві, правил поведінки, емпатії, соціальних стосунків. Інформація, подана у формі гри, добре засвоюється в будь-якому віці. Головне — знайти або придумати потрібні ігри!
Але що робити батькам, якщо всі книги у своєму житті ми вже прочитали й читати більше не хочеться? Як розв’язувати рівняння з двома змінними, давно забули. Та й після готування-прання-прибирання не залишається сил навіть на елементарні кросворди... Що вже говорити про ігри? Адже в кожній родині сформувався певний уклад, поміняти який одним махом неможливо.
Я теж піймала себе на тому, що навіть надихнувшись на звершення (гратимуся, створюватиму середовище, стану прикладом для своєї дитини), не можу ось так, «з місця в кар’єр», прийти до сина й сказати: «Відсьогодні я й сама книжки читатиму, і тебе всіляко зацікавлюватиму». Що ж робити?
Почніть розмовляти
Одного разу, забираючи старшого сина із садка, я, як завжди, запитала: «Що цікавого було?» і, як завжди, почула: «Нічого». Запитання на кшталт «що ви їли-ліпили-малювали, як гуляли» швидко вичерпалися короткими відповідями, і ми мовчки йшли додому. Я замислилася про те, як же навчити сина ділитися зі мною своїми подіями й переживаннями? І раптом зрозуміла: та я ж сама не ділюся з ним нічим зі свого життя! Чого ж я хочу від нього?
Мені здавалося, що в моєму житті занадто багато проблем, і ділитися ними з дитиною не потрібно, та й не зрозуміє він... Але, з другого боку, це нечесно: я хочу від щирості у відповідь на що?! На сухе запитання: «Як справи?» Відтоді я стала вибирати щось із того, що траплялося зі мною за день на роботі або в дорозі, і розповідати синові.
Поступово в нас склалися довірливі дружні стосунки. І це, як я тепер розумію, стало саме тим «поживним» середовищем для навчання й розвитку дитини. У той період я працювала редактором на телестудії — у нас виходила передача про комп’ютери й мережі. Я захоплювалася цим. І так, мій старший син став програмістом...
Знання — поруч
Тепер, розглядаючи різні методики виховання, я переконуюся, що використовувати природний інтерес дитини в підходящому середовищі — найбільш надійний шлях. І він при незначних витратах сил в остаточному підсумку дає гарний результат. А матеріал для навчання — увесь світ навколо!
Якщо ви хочете, щоб дитина навчилася рахувати, не обов’язково показувати їй цифри й утовкмачувати приклади. Можна на прогулянці, дорогою з поліклініки або в магазин... порахувати дерева, зелені машини, сходи, кроки, стрибки, прочитати номери на будинках, ціни на цінниках, порівняти, що коштує більше... Звичайно, спочатку це говоритимете ви, головне, щоб дитині подобалося. Ваше завдання — побачити самим і показати малюку, що, наприклад, математика — це все навколо: удари годинника і пульс, кількість табуреток на кухні й цукерок у кишені, багато дерев у лісі й мало біля дому. Шматочки піци або часточки мандарина пояснять дроби, з яких складається ціле... Читати допоможуть навчити вивіски, бирки й цінники...
Літо — чудова пора для того, щоб придивитися до світу навколо й пошукати в ньому те, що зацікавить дитину й допоможе вам навчити її чого-небудь. І не треба змушувати її одразу читати все, що задали в школі на літо, якщо вона не любить читати. Підіть у книгарню — нехай дитина сама вибере. Навіть якщо вона просто подивиться картинки або походить між полицями із книгами, це теж принесе користь! Людина хоча б довідається, наскільки величезний і різноманітний світ книг. І жоден гаджет не замінить відчуття паперу в руках — це сенсорна стимуляція! У будь-якому віці.
Крім цього, батьки зможуть придивитися до захоплень дитини і спробувати зрозуміти її ігри. Головне — почати діалог! А можна знайти нові захоплення, які сподобаються й вам теж. Це ж літо — пора захоплень!
Ютта КУССУЛЬ.
Фотоетюд Людмили ТКАЧ.
