Понад два роки минуло після того, як підполковнику спецназу з Вінниччини Юрію Коваленку присвоїли звання Героя України (посмертно). У райцентрі Бершадь, звідки родом військовий, у грудні 2015-го його іменем назвали вулицю. Однак таблички дотепер не замінили. Немає в Бершаді і бюста Герою. Тільки з місцем визначилися...

Юрій Коваленко під час навчань за рік до початку АТО.

16 липня 2017-го Юрію Коваленку виповнилося б 40 років. Тільки 40! Він загинув за день до свого 37-го року народження — 15 липня 2014-го. Загинув у бою біля Ізвариного на Луганщині. Підполковник Коваленко очолював загін Кіровоградського полку спецназу, підкріплений бійцями механізованої бригади. В їхню групу, що перебувала на позиції на російсько-українському кордоні, влучила ворожа міна (за іншою версією — артилерійський снаряд, що прилетів з території сусідньої держави). Вісьмох бійців не стало одразу, дев’ятий помер від поранень. Юрія Коваленка поховали на кладовищі в селі Флорине, що поруч із райцентром Бершадь. 31 березня 2015 року нагородили Золотою Зіркою Героя України (посмертно).

Сина двічі несли на руках по вулиці

— Мій син, мабуть, єдиний із званням Героя України похований у селі, — каже батько бійця, колишній військовий офіцер-підводник Віктор Олексійович Коваленко. — Мені показували місце в райцентрі, де буде бюст сину. Коли його виготовлять, не знаю. Вулицю перейменували. Уже півтора року минуло, але табличку змінили поки що тільки на одному будинку, це будинок під номером 25, на інших і далі значиться напис «Вулиця Червоноармійська».
Віктор Олексійович просить не акцентувати на цьому увагу. Каже, тільки констатує факти. Насправді міський голова Бершаді Михайло Кольченко і голова районної ради Михайло Бурлака багато допомагають йому. Співрозмовник більше розповідає про сина, його побратимів, з якими спілкувався під час поїздки у Кіровоград (нині Кропивницький) одразу після того, як Юрія не стало. Зізнається, сльози на очах виступали, коли побратими говорили, що він був із тих командирів, хто не ховався за спини бійців, завжди перший ішов у бій.
16 липня, в день народження сина, Віктор Олексійович із дружиною Оленою Іванівною прийдуть на його могилу. Батько добре пам’ятає день, коли дружину виписали з пологового відділення Бершадської лікарні. Каже, вони тоді пішки дійшли до самого будинку. На той час проживали у приміському селі Флорине. Пояснює, що породіллі лікарі не дозволяли сідати. Тому не замовляли машину. Помалу добралися пішки. Син — на руках, дружина — поруч. Через 37 років після того сина знову несли на руках по тій само сільській вулиці. «Вулиця, де ми тоді проживали, веде до сільського кладовища, — пояснює Віктор Олексійович. — Під час похорону вже чужі люди несли Юру. У домовині». Батько сподівався, що саме цю вулицю назвуть іменем Героя. У сільраді вирішили по-іншому. Каже, їх із дружиною не запитали, не попередили, навіть після перейменування не поінформували. Про те, що у Флориному є вулиця імені їхнього сина, довідалися випадково.

Вулиця Коваленка чи Червоноармійська?

В останній день грудня 2015-го міська рада Бершаді перейменувала вулицю Червоноармійську на Юрія Коваленка. Таблички на будинках дотепер залишаються із старою назвою. Замінили тільки на одному будинку № 25. Тому незрозуміло, яка це насправді вулиця — Червоноармійська чи Коваленка.
«Нас із дружиною запрошували на сесію, коли обговорювали питання про перейменування, — каже Віктор Олексійович. — Спочатку комісія пропонувала назвати іменем сина іншу вулицю. Ми переконали, що Червоноармійська має більший стосунок до нас і сина. Тут школа, в якій він навчався. По цій вулиці його проводжали в останню путь після прощання в райцентрі. До нас дослухалися. Можливо, з часом і бюст з’явиться. Міський голова і голова районної ради мені показували місце, яке вибрали для цього».
Меморіальну дошку на будівлі школи № 3 виготовили за кошти вчителів і учнів. Батькам Героя до щему в серці хвилююче від того, що гроші здавали навіть маленькі діти. Пам’ятний знак на могилі встановили побратими з Кірово-градського полку спецназу, в якому служив Юрій.

Вибивали агресорів з Ізвариного

Юрій Коваленко на початку бойових дій був у званні майора. Після перших успішних операцій йому присвоїли підполковника. Доручили очолити загін, сформований із спецназівців і бійців окремої механізованої бригади. Заступник командира полку Юрій Перепадя, який підписував документи на присвоєння Коваленку звання Героя України, розповідав журналісту, що загін Коваленка прокладав дорогу нашим військам, які виконували завдання із прикриття кордону. Під час одного із завдань віднайшли брід через річку Міус і провели наші підрозділи. Це забезпечило швидкий вихід до населених пунктів Амвросіївка та Ізварине.
Коваленко із загоном тричі вибивав російських бойовиків із цього пункту пропуску. Так само вміло командир організовував оборону. Декілька разів загін перекривав шлях озброєним групам росіян, які намагалися прорватися через кордон. Бійці загону виконували роль розвідників, прокладали шлях іншим і перші вступали в бій із загарбниками на кордоні з Росією. За словами Юрія Перепаді, Коваленко виявив на війні найкращі якості офіцера. У Юрія залишилися батько й мати, брат, дружина і двоє донечок. Невдовзі після загибелі офіцера сім’я отримала квартиру у Кропивницькому.

Віктор СКРИПНИК.
Фото надано батьком Юрія Коваленка.

Вінницька область.

 

КОМЕНТАР

Депутати ще не визначилися

Міський голова Бершаді Михайло КОЛЬЧЕНКО:
— Питання про встановлення бюста Герою України Юрію Коваленку мають вирішити депутати. Спочатку його обговорять на комісії, потім винесуть на сесію. На це потрібні великі кошти. Сподіваюся, що до фінансування долучиться районна влада. Адже похований Герой на території району, в селі Флорине.
Далі співрозмовник зазначив, що він у відпустці, тому з’ясовувати інші питання, тим паче по телефону, не має можливості.