Агенція Reuters повідомила, що, всупереч обмеженню, чотири газові турбіни концерну «Сіменс» було постачено на електростанції Кримського півострова. Натомість інші джерела стверджують, ніби вони виготовлені на спільному підприємстві «Сіменса» і «Силових машин» у Санкт-Петербурзі, але частково модернізовані ще одним російським партнером концерну — «Ростехом». Представники «Сіменса» не заперечують, що турбіни постачені в Крим, але запевняють, що це сталося без їхньої згоди, і обіцяють позиватися до російського партнера.
Навколо цих та інших тем нині точаться дискусії і в німецьких ЗМІ, і в бізнесових та політичних колах. Кореспондент «Голосу України» в ФРН попросила прокоментувати ситуацію старшого директора програм Фонду Маршалла «Німеччина — США» Йорга ФОРБРІГА (на знімку).
— Питання поставки турбін «Сіменс» до Криму виникло ще торік, але концерн тоді заперечував свою причетність до цієї історії, посилаючись на те, що вони виготовлені для генерації енергії на півострові Тамань, що в Краснодарському краї. Нині, коли ця продукція усе-таки транспортована на півострів, концерн оприлюднив офіційну заяву, в якій стверджує, що газотурбінні установки, постачені для проекту в Росії, доставлені на територію окупованого Криму без погодження з виробником. Тому «Сіменс» позивається до російських партнерів щодо дотримання усіх угод, також і з метою припинення подальших поставок у Крим та повернення доставленого туди оснащення у місце, зазначене в угоді, — на півострів Тамань.
Те, що німецький великий бізнес, концерни чи компанії намагаються обійти економічні обмеження проти Росії, не є таємницею. ЗМІ неодноразово повідомляли про низку порушень санкцій з боку підприємств, котрі постачають продукцію до цієї країни. Зокрема і в анексований Росією Крим, який, усупереч заборонам, з візитами відвідують західні, в тому числі німецькі, підприємці. Також у порти півострова прибувають кораблі — під прапорами західних країн. Після чого там активізується ділова активність. Тому легко пояснюється, звідки в кримських супермаркетах з’являються товари західного виробництва.
Це означає, що європейські підприємці знаходять шляхи просування туди своїх товарів. І вже очевидно, що бізнес, зацікавлений у співпраці з Кримом, і з Росією загалом, оминаючи санкції. Випадок із «Сіменсом» не є несподіванкою, просто концерн піймали на гарячому, що свідчить: існують механізми, які дають змогу співпрацювати з Росією, оминаючи обмеження, зокрема через дочірні підприємства, створені там, які не є санкціонованими, як це зробив «Сіменс». І це — не поодинокий випадок і спосіб, якщо простежити за західними поставками в Росію і анексований нею Крим.
Це свідчить про слабкість санкцій ЄС, якщо їх так просто можливо обійти. Досі не було прецеденту, коли б відкривалося кримінальне провадження проти підприємства-порушника. Ми досі не маємо жодного досвіду, як можна в правовому сенсі цьому протидіяти. Адже досі ми жили в полоні уявлень про важливість репутації бізнесу, коли підприємці намагалися не ризикувати втратити ділову репутацію заради вигідної угоди. Нині ці підвалини вочевидь похитнулися. Принаймні, якщо йдеться про «Сіменс», котрий має давній і дуже великий інтерес до співробітництва з Росією. Так було навіть у найскладніші часи, коли концерн будь-що волів залишитися на російському ринку.
Не виняток і останні три роки — під час запровадження економічних санкцій проти Росії. Адже 2014-го, одразу після анексії Росією Криму, шеф «Сіменса» Джо Кейзер побував у гостях у Путіна. Що однозначно оцінили спостерігачі як нерозсудливий візит з його боку. Тож очевидно, що навіть верхівка «Сіменса» відносно просто «пере-стрибує» через такі політичні ситуації. Схоже, що «Сіменс» не дуже переймається якістю своєї ділової репутації.
Якщо збереження ділових інтересів концерну в Росії, також і всупереч політичній лінії — у цьому разі політичній лінії Німеччини (якщо це так), то мене не здивує допущення терпимості керівництва ухилення від санкцій. Так, як ми це спостерігаємо у випадку з поставками турбін до Криму.
Тому, враховуючи ситуацію із «Сіменсом», ЄС і Німеччина, котрі самі й ініціювали санкції, мали б визнати, що обмеження постійно і систематично порушуються. І прикладів тому безліч. Цю проблему слід висунути на порядок денний — серед політичних питань, щоб можна було говорити про наслідки порушень для тих, хто обходить обмеження. Мають бути створені правові рамки, які давали б змогу застосовувати заходи впливу проти порушників, зробити санкції дієвими. Можливо, на прикладі «Сіменса» такий механізм буде створений.
Нині «Сіменс» шукає правові можливості, щоб вийти з неприємної ситуації, що схоже швидше на своєрідний засіб оборони. Але, враховуючи літні канікули, відпустки, цілком можлива ймовірність, що під час цієї перерви справа «засне». До того ж, якщо хто й переймається нею, то це здебільшого журналісти, котрі ведуть розслідування. Політики, не кажучи про бізнес, дуже обережні, коли йдеться про певні оцінки стосовно порушників санкцій, і посилаються, зокрема, на те, що вони спричиняють напругу в економіці, втрати експортних поставок і робочих місць. А про політиків годі й казати: вони перебувають у передвиборних процесах, тому вкрай стримані в оцінках і висловлюваннях.
Наталія ПИСАНСЬКА.
Фото надано Йоргом ФОРБРІГОМ.
Берлін.
