16 липня 1990 року о 10-й годині 7 хвилин Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.
Відкривши цього дня ранкове засідання, Перший заступник Голови Верховної Ради Іван Плющ запропонував одразу поставити цей документ на голосування, адже починаючи з 28 червня обговоренню проекту Декларації було присвячено 14 пленарних засідань. Наступне повідомлення головуючого про те, що «за» проголосували 355 народних депутатів, «проти» — 4, «утримався» — 1, потонуло в оплесках та взаємних привітаннях.
А під стінами Верховної Ради вже зранку зібралися тисячі українців, які чекали ухвалення Декларації та вітали результати голосування і парламентаріїв оплесками, квітами та вигуками «Слава Україні!».
16 липня 1990 року. Кияни та гості столиці біля Верховної Ради УРСР — схвалено Декларацію України про державний суверенітет.
Фото з фондів Укрінформу.
Неперевершений головуючий під час прийняття Декларації — Перший заступник Голови Верховної Ради УРСР Іван Плющ (з 5 грудня 1991 року — Голова Верховної Ради України).
Фото з книги «ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ. Історія прийняття, документи, свідчення».
На знімку: один із найактивніших борців за незалежність народний депутат В’ячеслав Чорновіл спілкується з людьми, які чекали біля стін парламенту ухвалення Декларації про державний суверенітет України.
Фото з книги «ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ. Історія прийняття, документи, свідчення».
Це був справді історичний день, який засвідчив, що Україна знову стала на шлях здобуття незалежності. Адже Верховна Рада, ухваливши цей документ, закріпила в ньому фактично всі атрибути державності: суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах, верховенство Конституції та законів України на всій території республіки, власне громадянство, Збройні Сили, банківську і грошову системи. Причому ці положення не залишилися на рівні Декларації, а ще до остаточного проголошення незалежності 24 серпня 1991 року парламентом було ухвалено рішення про проходження громадянами республіки строкової служби в межах України, про передання в республіканську власність загальносоюзних підприємств та про економічну самостійність УРСР, про реалізацію положень Декларації у сфері зовнішніх зносин... Тож Декларація справді стала тим документом, що визначив шлях до утвердження незалежної та самостійної держави.
