Після ухвалення Декларації про державний суверенітет України спочатку громадськість, а згодом і поштове керівництво почали замислюватися над випуском власних марок нашої держави, адже поштова мініатюра є одним з атрибутів державності. Тож коли художник Олександр Івахненко отримав від Міністерства зв’язку УРСР замовлення на виготовлення поштової марки, присвяченої першій річниці ухвалення Декларації, він запропонував декілька її варіантів, причому вже з написом «Пошта УРСР».
Поштова картка з нагоди ухвалення Декларації про державний суверенітет та відзначення 16 липня 1991 року першої річниці проголошення незалежності України.
Запроектування першої у новітніх часах державної поштової марки обговорювалося серед філателістів, у Міністерстві зв’язку УРСР, Верховній Раді та, зрештою, вирішили зупинитися на зображенні дівчини, яка символізувала Україну. Затверджений проект було передано традиційному видавцеві радянських марок — Московській друкарні Держзнака СРСР, проте в Москві були явно не готові визнати державний суверенітет України і, тим паче, її власні поштові марки.
«Марка побачила світ (на знімку), але не як перша українська, а як чергова «Почта СССР». І все ж поява 10 липня 1991 року цієї мініатюри, а тоді ще ніхто не знав, що до проголошення незалежності України залишається півтора місяця, несла оптимізм і зміцнювала передчуття наближення появи повноцінних національних марок», — згадує безпосередній учасник тих подій філателіст Валерій Чередниченко.
До речі, історія таки фіксує факт видання поштових марок УРСР. Щоправда, сталося це аж у 1923 році, коли Москва ще загравала з національними республіками.
Тоді було випущено мініатюри, присвячені голоду 1921—1922 років, однак і вони перебували в обігу дуже короткий час, та й то лише в кількох регіонах України, а згодом були вилучені.
Тож саме черговим заграванням з українською республікою, котра висловила тверду волю до незалежності, можна пояснити той факт, що поштова марка, присвячена річниці проголошення Декларації про державний суверенітет України, хоча й у зміненому вигляді, але з’явилася в обігу.
Оскільки після проголошення незалежності Україна ще не мала власних поштових марок, то у 1991—1992 роках для забезпечення поштового обігу використовували так звані провізорії, коли на залишки стандартних марок СРСР наносилося зображення українського Державного герба — тризуба (на знімку).
А перші поштові марки незалежної України побачили світ лише у 1992-му — згадуваний уже художник О. Івахненко присвятив їх 500-річчю українського козацтва та 100-річчю першопоселення українців у Канаді.
Сергій ЛАВРЕНЮК.
Фото з колекції автора.
ДО РЕЧІ
Хроніка «параду суверенітетів»
Ухваливши 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет, Україна була аж ніяк не першою серед колишніх радянських республік.
Ще 16 листопада 1988-го Декларацію про державний суверенітет ухвалила Естонська РСР, чітко прописавши у ній верховенство власних законів над союзними. А вже 30 березня 1990 року парламент Естонії проголосив відновлення незалежності Естонської Республіки.
Другою Декларацію про державний суверенітет ухвалила Латвійська Республіка — це сталося 28 липня 1989 року.
23 вересня 1989 року закон про суверенітет ухвалила Верховна Рада Азербайджанської РСР.
Найрадикальнішим на 9 березня 1990-го стало рішення парламенту Грузинської РСР, яким було денонсовано союзний договір 1921 року між ГРСР та РРФСР та союзний договір від 1922 року і задекларовано початок переговорів про відновлення грузинської держави.
11 березня 1990 року Акт про відновлення незалежної Литовської держави ухвалює Верховна Рада Литовської РСР. Цим рішенням також скасовується дія Конституції СРСР на території республіки.
4 травня 1990 року Декларацію про відновлення незалежної Латвійської Республіки ухвалює латвійський парламент, який оголошує такою, що втратила силу, Декларацію сейму від 21 липня 1940 року про входження Латвії до складу СРСР. Цим рішенням також відновлюється латвійська Конституція 1922 року.
Нарешті 12 червня 1990 року Декларацію про державний суверенітет ухвалює перший з’їзд народних депутатів Російської Федерації. Утім, цей документ містив положення про необхідність створення «оновленого Союзу РСР».
Сергій КОВАЛЕНКО.
