На тлі дискусії про збереження мораторію на продаж сільгоспугідь заговорили й про деградацію ґрунту. Фахівці стверджують, що цей процес — наслідок нераціонального використання земель.

Приміром, щорічні втрати з оранки гумусу становлять 0,73 т/га, й аграрії знають, що через це ґрунт швидко втрачає вологу, у ньому зменшується кількість поживних речовин, отже, знижується потенційний урожай.

 

Луганщина належить до зони ризикованого землеробства. Через особливості клімату й рельєфу майже вся її територія зазнає вітрової й водної ерозії, що призводить до щорічного змивання від    1 до 10 т/га ґрунту. Причому, попри середньорічне зростання кількості опадів, підвищення температури повітря підсилює випаровування, а зміна клімату робить посухи інтенсивними й тривалими.


Торік у фермерському господарстві «Айдар-овоч» зібрали з гектара по 50 центнерів пшениці. Це гарний показник, якщо врахувати, що поле засіяли пшеницею після соняшнику. Раніше тут збирали 33—34 ц/га, а коли господарство тільки утворювалося, урожай був зовсім низький —лише 27 ц/га. За рахунок чого вдається його підвищити?

 

 


— Ми вже майже сім років не оремо, усі рослинні залишки залишаємо в землі, — розповідає фермер Олексій Павлов (на знімку). — Водна ерозія — це бич для наших земель, адже Донбас має пересічену місцевість, пагорби, а на додачу — стихійні зливи в міжсезоння. Подекуди ґрунт змивається просто тоннами. Це результат того, що ми інтенсивно розорюємо землю, перетворюючи її на порошок, який втратив структуру. Тому ґрунт треба встеляти рослинними залишками. Насамперед це пожива для біоти. Власними зусиллями, опираючись на технології, ми на наших площах уже зупинили ерозію майже на 80 відсотків. І продовжуємо рухатися далі. Конкретно це має такий вигляд: зібрали пшеницю, по стерні проходимо вертикальним знаряддям (для цього спеціально придбали канадську техніку). При цьому пласт землі не перевертаємо. Стерня допомагає зберігати вологу.


Одне слово, Олексій вибрав безпарову технологію, тобто землю не залишає чорною. Його підхід підтримують не всі. Сусід Олексія, приміром, віддає перевагу зорюванню землі.


— Сільське господарство не можна розглядати лише як виробництво, — резюмує Олексій. — Якщо ти, скажімо, взяв плуг — отже, вже вступив із природою в протиріччя. А ми дуже багато витрачаємо енергії на обробку землі. Але якщо ти розумітимеш і відчуватимеш природу, вона сама тобі підкаже й допоможе. Техніку, навіть найсучаснішу, доводиться вдосконалювати для наших умов. Наприклад, у канадської сівалки «Морріс» ми здійснили до десяти різних поліпшень. І це, гадаю, не остаточний варіант.


В «Айдар-овоч» 500 пайовиків, і з кожним роком дедалі більше людей віддають Олексію свої паї. Це показник довіри. У господарстві сьогодні трудяться до 70 осіб. Це жителі Айдар-Миколаївки, але переважно приїжджають із райцентру. Робота є постійно, і вона добре оплачується. Середній заробіток тут, приміром, 7 675 грн., тоді як в АПК України в межах 5800 грн. Посівні площі фермер доводив до ладу десять років, а тепер зайнявся лісопосадками.


— Дешевого газу нам все одно не бачити, — розмірковує він, — отже, треба шукати інше джерело, причому малозатратне.


Взяти, наприклад, лісопосадки. Вони так заросли, що поглинули частину посівних площ. Якщо їх почистити, буде подвійна користь — захист полів і паливо для обігріву приміщень.


— Робиться це просто, — ділиться планами фермер, — техніка зі спеціальною пилкою заїжджає в посадку й підрізає дерева, потім спеціальним механізмом гілки підбираються й після незначного сушіння переробляються на тріску. Отримане паливо складається в бурти, накривається агроволокном і дуже добре зберігається. Для такого виробництва збираємося придбати австрійську машину. Щепою можна опалювати школу, інші установи. Це невичерпний ресурс. Адже посадки розростаються, за ними потрібен постійний догляд. Приведені до ладу вони виконуватимуть свою агрономічну функцію, і, крім того, додатково звільниться земля.


Олексій прагне досягти у своєму господарстві чистоти, порядку, благоустрою. Його поїздки до Швеції та Німеччини, очевидно, не минули марно, багато чого навчили, а головне — мотивували. Тому молодий фермер сьогодні знаходить можливості розпочати благоустрій села, а депутат селищної ради Тетяна Копанєва йому в цьому допомагає.


Днями до Олексія прийшла баба Люба. У банку їй відмовили в кредиті, оскільки жінка через два роки відзначатиме вісімдесятиліття. Але без корови важко. От і просить вона в борг 10 тисяч гривень, щоб купити худобу.

«Допоможете? — питає. «Допоможемо», — обіцяє Олексій. Зійшлися на тому, що баба Люба віддаватиме йому по 500 грн. за рік.


— Як не допомогти, адже вона — моя пайовичка, і я відповідаю за неї, — каже Олексій...

Луганська область.

Факт

До початку проведення АТО площа сільськогосподарських угідь Луганщини становила 1865,1 тис. га. У їхній структурі переважали орні землі —1242 тис. га, або 66,6 відсотка. Косовиці займали 4,4 відсотка, пасовища — 22,6 відсотка, багаторічні насадження — 1,1 відсотка, поклади й інші землі — 5,3 відсотка. Рівень розораності території був досить високий — 52 відсотки.


Фото автора.