Бригаду фронтовиків створив у Могилеві-Подільському Володимир Чумак, якого називають «електроволонтер». Що за назва? Чим займаються демобілізовані?

На знімку: керівник ГО «Катарсіс» Володимир Чумак (ліворуч) та відважний боєць Олександр Сарабун, який свого часу повернувся на фронт на протезі.

Двічі поранений «кіборг» Донецького аеропорту Микола Лаврик, полонений під Іловайськом Олександр Сарабун, який на війні втратив ногу, а потім повернувся служити на протезі, військовий розвідник Максим Городинський, що пройшов пекло Дебальцевого, молодий доброволець Віктор Арнатовський — їх разом об’єднав в одну бригаду керівник ГО «Катарсіс» Володимир Чумак. Організація діє у Могилеві-Подільському, звідки родом названі бійці. До її складу входить іще один волонтер, тезка Чумака, водій Бучковський. «Катарсіс» ремонтує волонтерську техніку.

Під «Гради» — з хворим серцем

Про свого керівника — Володимира Чумака хлопці кажуть, що чоловік він незвичайний. Йдеться не тільки про патріотизм. Насамперед — про силу духу. Чумака не дарма називають «електроволонтер». Йому робили операцію на серці. Він постійно носить кардіостимулятор. Сам Володимир про це не обмовився жодним словом.
— Запитайте його, скільки разів зі своїм хворим серцем був під обстрілами, — каже Олександр Сарабун. — Інший на його місці сидів би десь із вудочкою на березі озера і шанував себе. У Володі реально над головою літали «Гради».

«Катарсіс» ремонтує волонтерську техніку

— Для держави така техніка не існує, — каже Володимир Чумак. — Але цивільні авто на фронті дуже потрібні. Вони в підрозділах тільки на обліку, не на балансі. На їх ремонт не виділяють кошти. Та й бійцям ніколи цим займатися.
Ремонт такого транспорту — реальна проблема. Володимир Чумак побачив це особисто під час неодноразового перебування в місцях бойових дій на Донбасі. Сам він колишній водій, на машинах знається. Запропонував демобілізованим хлопцям узятися за цю справу. Машини ремонтують у вільний від роботи час. Два бокси надали у Могилів-Подільському Товаристві сприяння обороні України. Керівник організації Василь Романюк каже, що коштів ні за оренду, ні за електрику не беруть. «Це наш внесок у справу підтримки тих, хто воює на Донбасі», — вважає чоловік.

Атошна СТО: авто з гарантією

Бригада, так жартома хлопці називають свій колектив, за неповний рік роботи поставила на ноги сім автомобілів. Ще два нині в ремонті.
У «Катарсіса» тісні контакти з командирами підрозділів на передовій. Кожне замовлення на придбання чи ремонт узгоджують.
Джип «Міцубісі» передали для фронту українці діаспори в Іспанії. Навіть напис зробили «Від бандерівців Іспанії». Його ремонтують одночасно з «ГАЗеллю».
Найбільше техніки передали в батальйон «Донбас-Україна», де служив Олександр Сарабун з позивним «Вінниця». Ремонтують на добровільні пожертви людей. Підприємці, які дають гроші, просять не називати їх.
— У нашій організації є 18 водіїв, — каже Володимир Чумак. — Кожен з них добровільно щомісяця передає по 20 доларів. І так уже понад два роки. Не шкодує власних коштів пенсіонерка Тамара Стасюк. Вона вже передала понад 10 тисяч гривень. Жінка збирала на операцію. Каже, зібрала більше, ніж було потрібно.
Машини доставляють у частини особисто. Туди — відремонтовані, звідти — на ремонт. Пальне на кожну поїздку допомагає придбати міський голова Могилева-Подільського Петро Бровко.

«Віджимають» техніку волонтерів

З однією з автівок сталася прикра пригода. «Мерседес» мали намір «віджати» представники Військової служби правопорядку.
— Коли хлопці з батальйону «Донбас-Україна» повідомили, що служба військового правопорядку відібрала подаровану нами автівку «Мерседес», я написав у ФБ: «Ви посягаєте не на труд волонтерів, ви посягаєте на власність українського народу, бо люди по гривні здають на ремонт техніки, а її «віджимають» військові чиновники», — каже Володимир Чумак.
— «Мерседес» ми повернули у підрозділ, — сказав у телефонній розмові з журналістом комбат з позивним «Філін». — Але загалом ситуацію це не вирішує. Чиновники мають намір запровадити бюрократичну схему з поставкою машин волонтерами. Вона передбачає звернення у Мінсоцполітики, звідти писатимуть у Міноборони листа із запитом, чи потрібна така машина у той чи інший підрозділ. І лише після того надаватимуть, чи не надаватимуть, дозвіл на доставку техніки до нас. Зрозуміло, щоб не мати зайвого клопоту, заборонятимуть. Легковий транспорт дуже потрібний. Не будеш гнати військову машину, коли краще скористатися легковиком. А таких ситуацій багато. Тому я виступаю проти такої схеми.

Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.

Вінницька область.