Сезон гучних відставок в «уряді» анексованого Криму припав на середину літа. Прізвища багатьох із тих, хто попрощався зі службовими кріслами, практично нічого не скажуть широкому колу українських читачів. Та справа власне й не в персоналіях, хоча й це немаловажно. Головне в тому, що кримська верхівка, яку годують із московських рук, показала свою цілковиту неспроможність. Чималі кошти російських платників податків, що їх виділяє Кремль на ремонт і будівництво доріг, школи й дитсадки, зникають безвісти, осідаючи в кишенях чиновників.

Вони прийшли до влади на багнетах армії сусідньої держави. Вони пояснювали жителям півострова, які нічого не розуміли, що тільки в союзі з «єдиною й неподільною», можливе процвітання для Криму. Мовляв, Києву не потрібна була нестабільна автономна республіка, тому сюди кошти не вкладали, скромно при цьому умовчуючи про будівництво багатокілометрового магістрального газопроводу Джанкой — Феодосія — Керч, завдяки якому газ одержали села, селища та міста східної частини Кримського півострова. Причому цей проект був не до снаги в часи Радянського Союзу. Кілька разів його розпочинали, а потім закидали. Тільки в 1998-1999 роках цей проект удалося реалізувати.
Зараз Росія справді виділяє великі кошти, йдеться про мільярди рублів, але реалізації проектів, для яких вони призначені, не видно. Підслухав цікаву розмову в аеропорту Сімферополя. Чоловік із Санкт-Петербурга, який повертається з відпочинку, несе валізу, його родичі, що його проводжають, несуть сумки.
— Послухай, Колю, каже гість із Пітера, очевидно, продовжуючи перервану раніше розмову, — ось скажи, ти мене все переконував, як добре, що Крим до Росії приєднався, що тепер ви самі будете всім керувати і так далі. Що ж я бачу, дороги жахливі, ціни зашкалюють. Ми зі своєї кишені даємо вам гроші, відриваючи їх від не менш важливих тем, а де ці гроші?
Його співрозмовник намагається якось виправдатися, але його доводи виглядають непереконливо.
— Я так скажу, — продовжує пітерець, — раніше ваші чиновники розкрадали все, що приходило з України. Зараз вони грабують гроші, які приходять сюди з Росії, а чиновники залишилися колишніми.
Із цим складно не погодитися. У кріслі міністра промислової політики за три роки змінилося три міністри, у міністерстві транспорту — п’ять (!), у міністерстві палива й енергетики — чотири. У відставку було відправлено чотири віце-прем’єрів «кримського уряду», причому двоє з них через корупцію. Одного із замів «глави Криму» Сергія Аксьонова, Олега Казуріна,  було зловлено на хабарі в 27 млн. рублів (майже 500 тисяч доларів США). Він відповідав за реалізацію цільової програми з соціально-економічного розвитку Криму, ухваленої на період до 2020 року. А хабар йому давали за те, щоб одержати вигідний підряд на будівництво за бюджетні гроші. Затримали його, до речі, в аеропорту Сімферополя, коли він збирався летіти кудись в Сибір.
На реалізацію цільової програми з російського бюджету (читай з кишень росіян) виділяється майже 100 млн. доларів. Це медичні центри, ті ж дороги, фельдшерсько-акушерські пункти і так далі і так далі. Але нових медцентрів у Криму не видно, ФАПів теж. З помпою відкритий судинний центр виявився аж ніяк не новим. Було зроблено ремонт у кількох відділеннях старенької кримської обласної лікарні, завезено й установлено також не суперсучасне обладнання.
Тому можна погодитися з жителем Санкт-Петербурга, який здивований: а, де, власне, зміни в Криму? Можна відповісти йому словами персонажа, що полюбився, Юрія Дєточкіна з картини «Стережися автомобіля»: — Адже крадуть, і багато крадуть.
Тож винна не Україна, яка нібито не приділяла Криму належної уваги. Винні «зажравшиеся» чиновники в самому Криму, які успішно крали з українського бюджету, а тепер з таким же успіхом крадуть із бюджету російського. От їм однаково, під яким прапором сидіти і який гімн слухати. Це розуміють і кримчани. Поки хоч і боязкі, але голоси небайдужих лунають дедалі частіше й частіше. Люди обурені такою ситуацією й з ностальгією згадують колишні часи, коли на всіх флагштоках у Криму розвівалися двоколірні, а не трикольорові полотнища, а замість незрозумілого двоголового створіння був прадавній герб київських князів.

Євген КОЛИШЕВ.

Сімферополь — Київ.

 

Кримчани їдуть відпочивати на Херсонщину

Навіть... мешканці окупованого Криму поїхали відпочивати на Херсонщину в розпал курортного сезону. Пройшовши перевірку на КПВВ «Чонгар», дедалі більше автолюбителів одразу ж скеровують свої машини до Арабатської стрілки (на знімку) — хлюпатися в цілющому гарячому джерелі, купатися в Азовському морі, відвідувати тамтешній сафарі-парк і щойно відкрите містечко водних атракціонів. «Кожного дня Арабатською стрілкою мотаються по п’ять-десять машин із російськими номерами — бачив їх особисто. Це і скромні легковики, і розкішні джипи. Жодної агресії до прибульців відпочивальники з материкової України чи місцеві жителі не виявляють — наш народ дуже терплячий», — запевнив «Голос України» голова Генічеської райдержадміністрації Олександр Воробйов.

Фото з сайту vizit.ks.ua

Звичайно, і атракціонів, і пляжів на півострові і до його анексії, і зараз не бракує. Але ціни там принаймні удвічі вищі, ніж на азовському узбережжі Херсонщині. Тому відпочивати тут кримчанам стало просто вигідніше. Відтак, на Арабатці їх дедалі більше. Хоча особливої погоди для курортного бізнесу вони не роблять. Це в роки занепаду місцевих оздоровниць, коли потік відпочивальників відтягував саме Крим, кожному гостеві з російським паспортом власники баз відпочинку й кафе готові були у ніжки вклонитися за те, що приїхав і грошей привіз. Тепер і на чорноморському, і на азовському узбережжі степової Таврії пляжі й оздоровниці переповнені. Причому вистачає не тільки українців — їдуть цілі родини з Білорусі, Польщі, Ізраїлю, Норвегії, навіть Франції. Очікується, що цьогоріч курорти краю відвідають майже 3,5 мільйона гостей.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.

Херсонська область.