То субсидії перераховують, то тарифи збільшують... Коли тому буде кінець? Чому ми не можемо спокійно жити: працювати, виховувати дітей, онуків? Тільки й мови про несправедливі зарплати та пенсії, про зависокі тарифи й ціни!
На території нашого села працює газоконденсатний завод. Колись навіть йшлося про безплатний газ для працівників... потім про «за півціни». Тепер все те забули. Завод приватизували добрі люди, а майже всі, хто колись його будував та обслуговував, залишилися осторонь. Така вона соціальна справедливість по-українськи?
Коли вже не можна ні даром, ні за півціни, то бодай приведіть у відповідність до наших пенсій та зарплат тарифи на комуналку.
Михайло МАНДИК.
Котельва Полтавської області.
