Якось у село Троїцьке, що розташоване майже на лінії розмежування, заїхали столичні тележурналісти. Керівник фермерського господарства «Надія» Попаснянського району Володимир Ковтун (на знімку) повіз гостей на своє поле.

 

 

— Коли журналістка почала вимірювати розміри вирви, то з ями тільки її маківка стирчала — ось така була глибина, — розповідає фермер. — І така вирва у нас не одна. Звичайно, сьогодні вже так не стріляють, як в 2014-15 роках, але снаряди продовжують залітати і на поля, і в село. Отже, ми зазнаємо від цієї війни величезних збитків. Причому навіть в умовах форс-мажору фермери змушені платити за землю, якою через війну не користуються.


З двох тисяч гектарів, які офіційно перебувають в обробітку господарства, майже 1,4 тисячі розташовані в зоні ризику. Тобто це земля, на яку нині неможливо навіть заїхати, не кажучи вже про те, щоб її обробляти. Ні, вона на території України, як і раніше належить пайовикам, але за призначенням не використовується, бо частину ріллі забрала лінія розмежування, або, як її ще називають, «нулівка», частина відійшла під фортифікаційні споруди військових. Отже, у фермера залишилось лише понад 500 гектарів. Подейкують, що Міністерство оборони має платити за землю, яку використовує для своїх потреб. Але ніяких таких грошей фермери не отримують. Більше того, не використовуючи землю за призначенням, не маючи до неї навіть доступу, господарства змушені платити податки і розраховуватися з пайовиками, з якими уклали договори оренди.


— Я їздив в Торгово-промислову палату і порушував питання: чому повинен платити податок на землю, якщо не маю з неї доходу? — розповідає Володимир Ковтун. — А мені кажуть: відсутність грошей не є форс-мажором.

Форс-мажор — це коли військові дії... Вибачте, кажу, а у нас хіба не військові дії? Подивіться, які рани завдані землі, скільки смертоносного металу до нас налетіло. Наші поля, наприклад, межують з селом Калинове, яке немов затиснуте між Луганською та Донецькою областями, і з одного боку підбираються до Дебальцевого. А ви знаєте, які сильні бої тут проходять?


В один з таких боїв молочнотоварна ферма господарства «Надія» була повністю розбита. Половина худоби загинула одразу, а частина пропала від обстрілів, осколків та мін на полях і в посадках. Крім ферми, розбита сільгосптехніка, залишився і згорів на полях хліб. Збитки у господарства величезні.


— А плани в 2014-му    у нас були великі. Ми тоді підписали вигідні договори, вже мали вихід за кордон... — згадує Володимир Ковтун. — А сьогодні навіть продати зерно нам важко. Домовляюся, наприклад, з покупцем про ціну, а під кінець він питає: «А де знаходиться ваше господарство?» «У Троїцькому», — відповідаю. «Так у вас же стріляють. Ні, я не братиму у вас зерно». І як мені сьогодні розраховуватись з пайовиками? Ми їм два роки платили. Правда, небагато — по 50 відсотків, а в 2016-му розраховуватися вже було нічим, так що давали зерно тільки тим, чиї землі ще залишилися у нас в обробітку. Податки платимо лише за ту землю, яку обробляємо.

Пайовикам, чиї землі не використовуємо, пропонуємо розірвати договори, обіцяємо, що як тільки ситуація зміниться на краще — візьмемо паї назад. Але селяни на це не погоджуються.

Луганська область.

Коментар

Начальник Первомайської ДПІ Олег Волошин:


— Згідно з чинним законодавством, при укладанні договорів на оренду землі сплата податків обов’язкова. Але якщо у фермера буде сертифікат, що підтверджує форс-мажорні обставини, то податок ліквідується. Щоб отримати такий сертифікат, треба підготувати цілий пакет документів і надіслати його Торгово-промисловій палаті України. У нас були випадки, коли підприємці отримували такі сертифікати у зв’язку з проведенням АТО, але їх дуже мало. Причому фермерів серед них немає жодного.


Сільгоспвиробники намагаються себе захистити, але їхня активність зупиняється на рівні ТПП, яка видає сертифікати. Відмови фермери отримують з різних причин, але найчастіше через формальності — не зібрано необхідного пакета документів. Ми запропонували сесії Попаснянського районної ради врегулювати це питання, зверталися до фіскальних органів, але вони кажуть, що цю проблему має розв’язати законодавець.


Фото автора.